“11” вересня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва ЯкусикО.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №753/18648/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року адвокат Пономаренко Катерина Петрівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 131966,02 доларів США.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання позики, згідно з яким позикодавець передав у власність позичальнику 130000 доларів США на придбання автомобіля марки Mercedes-benz G500, строк повернення 04 березня 2025 року. Однак, відповідачем не виконано умов договору та не повернуто позивачу кошти в розмірі 130000 доларів США. У зв`язку з невиконанням умов договору, позивачем також нараховано 3% річних за невиконання умов договору в розмірі 1966,02 доларів США.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2025 року позовну заяву було передано для розгляду судді ЯкусикуО.В.
05 вересня 2025 року шляхом формування у підсистемі “Електронний суд” ЄСІТС адвокат Пономаренко Катерина Петрівна в інтересах ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову у справі № 753/18648/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, шляхом накладення арешту на нерухоме і рухоме майно, належне ОСОБА_2 , в межах суми заборгованості 5458523,99 грн, зокрема на наступні об`єкти нерухомого та рухомого майна: 1) автомобіль марки MERCEDES-BENZ G 500, 2020 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 ; 2) автомобіль марки INFINITI QX30, 2017 року випуску; 3) 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 37642305; 4) квартира за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 15164810; 5)земельна ділянка з кадастровим номером 3221287201:01:002:0122, площею 0,07 га, за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка з кадастровим номером 3221287201:01:002:0122, площею 0,07 га, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 308869832212; 6) 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3221287201:01:002:0135, площею 0,035 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1736037232212.
Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08вересня 2025 року заяву передано на розгляд судді Якусику О.В.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.
Як встановлено судом, 03 березня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики.
Згідно з п. 1.1.-1.3. договору позикодавець, згідно з положенням цього договору, передає у власність позичальнику грошові кошти у вигляді позики у розмірі 130000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк. Позика надається для придбання позичальником автомобіля марки MERCEDES-BENZ G 500. Відповідно до умов цього договору позика надається на безпроцентній основі.
Як передбачено п. 2.1.-2.2. позика, зазначена в п. 1.1. цього договору, надається позичальнику в грошовій формі шляхом безпосередньої передачі грошових коштів позикодавцем в момент підписання сторонами цього договору. Цим положенням сторони підтверджують передачу позики у сумі, визначеній в п.1.1 договору.
Відповідно до п. 3.1.-3.2. договору передбачено, що у разі невиконання позичальником зобов`язання щодо повернення позики у строки, визначені цим договором, позикодавець має право звернути стягнення на автомобіль, вказаний у п. 1.2. цього договору. До моменту повного виконання зобов`язання за цим договором позичальник зобов`язується не відчужувати, не передавати в заставу третім особам та не здійснювати будь-яких дій, що можуть призвести до втрати права власності на зазначений автомобіль без письмової згоди позикодавця.
Строк, на який надається позика розпочинається з 04 березня 2020 року та закінчується 04 березня 2025 року (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору позики, позичальник зобов`язується повернути суму позики, отриману відповідно до умов цього договору в доларах США, в готівковій формі або в безготівковій формі шляхом перерахування позичальником грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця в строк, передбачений п. 4.1. Договору.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів 28 жовтня 2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль марки MERCEDES-BENZ G 500.
Як зазначає позивач, зі спливом 04 березня 2025 року сума коштів, наданих у позику згідно з
Договором позики, відповідачем не була повернута позивачу.
Також позивач зазначає, що відповідач в минулому була тещею для позивача, адже відповідач є матір`ю ОСОБА_3 колишньої дружини позивача, та сторони перебували у довірливих відносинах. Саме з огляду на це та з метою спільного використання автомобіля марки MERSEDES-BENZ G 500 сім`єю, був придбаний автомобіль за рахунок коштів, наданих позивачем.
Позивач зазначає, що оскільки протягом передбаченого договором строку відповідач не повернула позичені грошові кошти, маючи при цьому правомочності щодо розпорядження автомобілем на користь третіх осіб, та позивач несе ризики як неотримання грошових коштів, наданих у позику відповідачу, так і ризики втрати можливості зареєструвати за собою автомобіль, який був придбаний фактично за його кошти.
Також враховуючи: 1) погіршення відносин між сторонами, у зв`язку з розлученням позивача з ОСОБА_3 донькою відповідача, яка по факту є найближчою для неї родичкою, та очевидно, що відповідач бажає відплати (шлюб розірваний за ініціативою позивача); 2) наявного спору про поділ майна подружжя, що наразі розглядається Броварським районним судом Київської області у справі № 361/8138/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя; 3)наявності у відповідача правомочності, як у власника майна, здійснити відчуження автомобіля, придбаного за рахунок наданих позивачем коштів, та інших об`єктів нерухомого та рухомого майна, що належать їй на праві власності; 4) значна сума заборгованості, про стягнення якої просить позивач у даній справі, яка майже в 700 разів перевищує суму мінімальної заробітної плати в Україні станом на 2025 рік; 5) заявлені позивачу зі сторони відповідача та ОСОБА_3 усні вимоги щодо надання грошових коштів у сумі 100000 доларів США, після чого автомобіль, можливо, буде перереєстрований на користь позивача, позивач вважає, що інують обґрунтовані ризики щодо відчуження відповідачем наявного у неї майна, з метою запобігання виконанню рішення суду, у разі задоволення позову у даній справі. Продаж наявних у відповідача об`єктів нерухомого та рухомого майна призведе до унеможливлення виконання рішення суду у даній справі та ефективного захисту прав і охоронюваних законом інтересів позивача, які були порушені у зв`язку з неповерненням відповідачем суми коштів, наданих у позику.
Суд вважає, що через ризик можливого подальшого відчуження автомобіля MERCEDES-BENZ G 500, на придбання якого позивачем надавалася позика, про стягнення якої подано цей позов, на користь третіх осіб, а також передбачену договором позики умову про право звернення стягнення на автомобіль MERCEDES-BENZ G 500 у разі невиконання умов договору, невжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на рухоме майно – автомобіль марки MERCEDES-BENZ G 500, 2020 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та може призвести до того, що позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
З наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справіпро стягнення грошових коштів за договором позикиє взаємопов`язанимзі способомзабезпечення позову,а невжиттязаходів забезпеченняможе істотноускладнити чиунеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Позивачем частково обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
При цьому, накладення арешту на автомобіль до вирішення спору слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
На думку суду заявник довів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі у разі відчуження відповідачем автомобіля, ускладнення захисту прав та інтересів заявника без вжиття таких заходів, та про обґрунтованість доводів заявника про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може зробити неможливим чи ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на інше нерухоме і рухоме майно, належне ОСОБА_2 , в межах суми заборгованості 5458523,99 грн, а саме: автомобіль марки INFINITI QX30, 2017 року випуску; 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 37642305; квартира за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 15164810; земельна ділянка з кадастровим номером 3221287201:01:002:0122, площею 0,07 га, за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка з кадастровим номером 3221287201:01:002:0122, площею 0,07 га, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 308869832212; 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3221287201:01:002:0135, площею 0,035 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1736037232212, суд зазначає таке.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Критеріями, які підлягають оцінці судом при вирішенні питання про забезпечення позову суд, є зкрема адекватність вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін.
Беручи до уваги, що предметом спору є стягнення коштів за договором позики, пунктом 3.1. якого передбачено,що уразі невиконанняпозичальником зобов`язаннящодо поверненняпозики позикодавецьмає правозвернути стягненняна автомобіль,вказаний уп.1.2.цього договору,враховуючи, що позивачем не надано доказів проведення оцінки майна, на яке він просить накласти арешт, на момент подачі до суду заяви про забезпечення позову або хоча б орієнтовної його вартості, що унеможливлює встановлення співмірності його з ціною позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на інше майно відповідача, зазначене у поданій заяві.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №753/18648/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль марки MERCEDES-BENZ G500, 2020 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В іншій частині заяви відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );
Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Суддя Олександр ЯКУСИК
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.