Рішення Громадської ради доброчесності при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України виключити Сергія Фесенка зі свого складу через обґрунтовані сумніви щодо академічної доброчесності — це проблема не лише одного члена ГРД. Це прямий репутаційний удар по тій організації, яка його делегувала до органу, покликаного оцінювати доброчесність суддів. Сергій Фесенко є членом четвертого складу Ради, делегований саме ГО «Фундація DEJURE».
У цій історії ключове питання не в тому, чи мала ця вже і так скандальна громадська організація DEJURE “злий намір”. Ключове питання — чи здійснила вона належну перевірку кандидата, якого висувала до органу з настільки чутливою функцією. Якщо організація претендує на роль одного з головних голосів у темі доброчесності судової системи, вона має демонструвати підвищений, а не знижений стандарт відбору власних делегатів. Інакше виникає простий висновок: організація, яка вимагає бездоганної доброчесності від інших, не змогла або не захотіла належно перевірити “свого” кандидата.
Тим більше, що сама громадська організація DEJURE публічно наполягає на жорсткому підході до питань академічної доброчесності. У власній публікації 2024 року фонд прямо заявляв, що толерування академічної недоброчесності на високому рівні є негативним прикладом для всього суспільства, і закликав до послідовності у врахуванні цього критерію під час оцінювання суддів. Тобто стандарт був задекларований чітко й голосно. Саме тому нинішня історія виглядає не як випадковий збій, а як провал внутрішньої перевірки з боку тих, хто найактивніше вчить інших доброчесності.
Проблема ще й у тому, що громадська організація DEJURE не є стороннім спостерігачем у формуванні ГРД. Організація системно бере участь у процесах навколо Ради доброчесності та публічно захищає значення цього інституту для судової реформи. Раніше пов’язані з DEJURE майданчики прямо заявляли про важливість належного формування ГРД і критикували будь-які штучні перешкоди в цьому процесі. Але тепер постає питання вже до самої якості делегування: якщо на вході до ГРД опинився кандидат, якого згодом довелося виключати через сумніви у доброчесності, то де саме була експертність і професійність організації на етапі відбору?
Саме тому ця історія ставить під сумнів не лише персональну репутацію Сергія Фесенка, а й якість кадрових рішень та лобіювання від ГО Фундація DEJURE. Бо делегувати людину до ГРД — це не просто “подати прізвище”. Це означає взяти на себе відповідальність за те, що кандидат відповідає тим критеріям, які сама ж організація вимагає від інших. Якщо ж потім з’ясовується, що з академічною доброчесністю в делегованого кандидата є серйозні питання, це неминуче породжує сумнів у здатності організації бути надійним фільтром і компетентним експертом у питаннях доброчесності.
Формула “на момент делегування ми не мали такої інформації”, яка зазначається у соціальній мережі цієї громадської організації, у такій ситуації не знімає відповідальності, а радше підсилює проблему. Бо якщо інформації справді не було — значить, перевірка була недостатньою. А якщо ризики можна було виявити, але цього не зробили, то йдеться вже про провал належної обачності. В обох випадках питання до професійності та експертності організації, яка претендує на моральне лідерство в судовій реформі, лише посилюються.
У підсумку скандал із Фесенком — це історія не про “помилку одного кандидата”, а про проблему інституційної відповідальності. Якщо громадська організація делегує людей до органу, який оцінює доброчесність суддів, але не забезпечує належної перевірки цих людей на доброчесність, вона підриває не лише довіру до себе, а й довіру до самого механізму громадського контролю. І тоді під питанням опиняється не тільки один делегат, а й експертність тих, хто його висував.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.