Про правові та практичні аспекти діяльності слідчого судді в умовах воєнного стану розповіла суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області, викладач Львівського регіонального відділення Національної школи суддів України Вікторія Бучківська під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками правові та практичні аспекти діяльності слідчого судді в умовах воєнного стану, а саме:
- 1. Порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні: стаття 135 КПК України.
- 2. Обшук у кримінальному провадженні: практика ЄСПЛ та узагальнені висновки ВС.
- 3. Накладення арешту на майно: сучасні виклики та судова практика.
- 4. Окремі питання, які виникають під час проведення слідчих дій – пред’явлення особи для впізнання; допиту; отримання зразків для експертизи.
- 5. Проблемні питання відкриття матеріалів іншій стороні.
- 6. Апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів.
У рамках характеристики правових та практичних аспектів діяльності слідчого судді в умовах воєнного стану акцентовано на наступному:
1. Порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні: стаття 135 КПК України
Стаття 135 КПК України визначає порядок здійснення виклику особи у кримінальному провадженні та форми його реалізації.
В умовах розвитку цифрової комунікації та електронного судочинства, ця норма застосовується із урахуванням нових технічних можливостей — зокрема, надсилання повісток в електронній формі.
Відповідно до змісту ст. 135 КПК України, особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, або за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Ключове завдання — належне повідомлення особи про судове засідання чи слідчу дію.
У сучасній практиці суди використовують можливість електронної комунікації з учасниками кримінального провадження, якщо вони попередньо надали свою згоду.
Судова практика щодо електронного виклику:
- Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 591/4693/15 (провадження № 51-3209км24):
Верховний Суд зазначив, що якщо особа у своїй скарзі подала суду номер телефону та електронну пошту, це свідчить про її згоду на електронну комунікацію із судом. Відповідно, суд має право використовувати ці канали для надсилання повідомлень і повісток. Таким чином, учасник не може потім посилатися на неналежне повідомлення, якщо він сам надав такі контакти. Суд діє правомірно, якщо надсилає виклик або копію рішення на електронну адресу, зазначену учасником у скарзі чи іншому процесуальному документі. Проте це не звільняє суд від обов’язку переконатися, що адреса дійсно належить учаснику, і що той отримав повідомлення.
- Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 02.09.2024 у справі № 202/9867/22 (провадження № 51-2795км24):
Суд підкреслив, що направлення копії рішення учаснику кримінального провадження на електронну пошту чи через ЄСІТС (Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему) можливе лише за його письмовою заявою. Така заява підтверджує бажання отримувати документи електронною поштою. Отже, якщо письмова заява відсутня — надсилання повістки або рішення на e-mail не є належним способом повідомлення.
Згідно з Порядком надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 23 січня 2023 року № 28, надсилання таких документів здійснюється:
- шляхом направлення повідомлення в месенджері через програмний додаток, або
- шляхом SMS-повідомлення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.
Судовий виклик надсилається за наявності відповідної заяви учасника процесу та технічної можливості. Форма заяви надається судом або може бути самостійно завантажена з офіційного вебпорталу судової влади України.
- Постанова ККС ВС від 18 червня 2025 року у справі № 202/19697/23:
У матеріалах цієї справи містилася довідка про доставку SMS-повідомлення про повістку обвинуваченому на 10:40 28 жовтня 2024 року. Однак у справі не було заяви обвинуваченого про згоду отримувати виклики у вигляді SMS. Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності такої заяви немає підтвердження належного повідомлення особи про судове засідання. Відтак, суд визнав повідомлення неналежним, а розгляд за відсутності обвинуваченого — порушенням вимог КПК.
2. Обшук у кримінальному провадженні: практика ЄСПЛ та узагальнені висновки ВС
Обшук — це одна з найчутливіших процесуальних дій, що безпосередньо зачіпає право особи на недоторканність житла та приватного життя, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 30 Конституції України.
ЄСПЛ розглядає обшук як форму втручання у приватне життя, тому оцінює:
- Чи мало місце втручання.
- Чи було це втручання “згідно із законом”,
- Чи переслідувало воно законну мету,
- Чи було необхідним у демократичному суспільстві, тобто пропорційним.
У своїй практиці ЄСПЛ підкреслює: навіть коли держава має право вдаватися до таких заходів, як обшук, повинні існувати ефективні гарантії проти зловживань, зокрема судовий контроль, чіткість ордерів і обґрунтованість підстав.
Практика Європейського суду з прав людини:
Справа «Бабанли та Саленко проти України» (Babanly and Salenko v. Ukraine), рішення від 02.11.2022:
- Суть: обшук у помешканні заявників проведено без належних процесуальних гарантій.
- Висновок ЄСПЛ: суд знову наголосив на принципі пропорційності дій поліції під час обшуку. Не лише сам факт обшуку, але і спосіб його проведення має відповідати вимогам ст. 8 Конвенції. Присутність понятих, залучення спеціальних підрозділів, спосіб вилучення речей — усе має бути співмірним меті втручання.
Справа «Войкін та інші проти України» (Voykin and Others v. Ukraine), рішення від 21.04.2018:
- Суть: ордери на обшук були складені у надто широких формулюваннях, заявники не мали доступу до них.
- Висновок ЄСПЛ: встановлено порушення ст. 8 Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що ордери на обшук мають бути конкретними, з чітким визначенням місця, предмету та меж дії. Узагальнені формулювання порушують вимогу «якості закону».
Справа «Гутцанови проти України» (Gutsanovi v. Ukraine), рішення від 22.07.2021:
- Суть: ухвалу про обшук винесено на підставі підроблених документів.
- Висновок ЄСПЛ: обшук, проведений за такою ухвалою, не є «згідним із законом». Вимога законності включає не лише наявність формального дозволу, а й законність його отримання. Якщо дозвіл здобуто шляхом зловживань чи фальсифікацій — усі результати є неконвенційними.
Справа «Варениця та інші проти України» (Varenytsya and Others v. Ukraine)
- Суть: скарги на тимчасове вилучення майна під час обшуку та його подальше незаконне утримання.
- Висновок ЄСПЛ: невизначений статус вилученого майна порушує принцип правової визначеності та права власності (ст. 1 Протоколу № 1).
Практика Верховного Суду:
- Постанова ВС від 23.05.2018 у справі № 159/451/16-к (провадження № 51-1173зпв18) і від 26.03.2019 у справі № 752/3929/15-к (провадження № 51-6541км18): Докази, отримані під час обшуку, проведеного без дозволу суду або з порушенням його суттєвих умов, є недопустимими. Це стосується випадків, коли прокурор не погодив клопотання або коли суддя відмовив у дозволі.
- Постанова ККС ВС від 21.03.2023 у справі № 336/941/19 (провадження № 51-298км23): Клопотання про обшук має розглядатися за обов’язкової участі сторони, що його подає, з повною фіксацією судового засідання. В іншому разі результати обшуку визнаються недопустимими.
- Постанова ККС ВС від 25.10.2023 у справі № 539/2291/16-к (провадження № 51-3085км23): Відсутність номера кримінального провадження в ухвалі про обшук — це порушення, але не істотне. Таке порушення не впливає на законність ухвали, якщо інші реквізити визначені правильно.
- Постанова ККС ВС від 03.02.2022 у справі № 318/2921/18 (провадження № 51-2753км20): Помилкове зазначення у тексті ухвали прізвищ осіб, що проживають у будинку, не свідчить про незаконність обшуку — це лише описка, якщо інші ідентифікуючі дані (адреса, мета) вказані коректно.
- Постанова ККС ВС від 07.10.2020 у справі № 448/368/17 (провадження № 51-5961км19): Якщо ухвала про дозвіл на обшук ухвалена після фактичного проникнення до житла, то вона не легалізує вже проведену дію. У такому випадку протокол огляду/обшуку визнається недопустимим доказом.
- Постанова ККС ВС від 20.06.2023 у справі № 756/16122/21 (провадження № 51-641км23): За наявності згоди особи, яка володіє житлом, обшук чи огляд можна проводити без звернення до суду. Термін «особа, яка володіє» (ст. 233 КПК) охоплює не лише власника, а й орендаря.
- Постанова ККС ВС від 26.01.2023 у справі № 757/3303/15-к: Виклик поліції самим власником або мешканцем житла може розцінюватися як добровільна згода на проникнення, що виключає визнання доказів недопустимими.
3. Накладення арешту на майно: сучасні виклики та судова практика
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна — це тимчасове позбавлення права розпорядження або користування майном, яке здійснюється ухвалою слідчого судді чи суду. Мета такого обмеження — збереження речових доказів, забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, а також відшкодування шкоди.
Арешт є засобом процесуального примусу та має тимчасовий характер, а його застосування повинно бути пропорційним і обґрунтованим.
Основні умови для накладення арешту:
- Наявність обґрунтованих підстав, що майно може бути:
- речовим доказом (ст. 98 КПК);
- об’єктом спеціальної конфіскації;
- майном, на яке може бути накладено арешт для забезпечення позову.
- Конкретність опису майна у клопотанні та ухвалі.
- Дотримання строків: відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК — клопотання про арешт майна має бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше воно підлягає негайному поверненню власнику.
Судова практика Верховного Суду:
- Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 9901/763/18: Якщо клопотання про арешт майна не подано до закінчення наступного робочого дня після його вилучення, майно повинно бути негайно повернуто власнику. Винятків із цього правила КПК не передбачає. Таке тлумачення узгоджується з практикою ЄСПЛ (справи «Іммобільяре Саффі проти Італії», «Спадея і Скалабріно проти Італії»).
- Постанова ККС ВС від 23.01.2020 у справі № 457/1485/13-к: Якщо дозвіл на відшукання певних речей уже прямо передбачено в ухвалі про обшук, додатковий арешт на них не потрібен, оскільки мета забезпечення доказів уже досягнута — майно вилучено на підставі судового рішення.
- Постанова ККС ВС від 19.02.2019 у справі № 243/6656/18: Арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження має бути співмірним і пропорційним. Суд зобов’язаний перевірити, чи не порушується справедливий баланс між публічними інтересами та правом особи на власність.
- Постанова ККС ВС від 13.06.2023 у справі № 572/1861/18: Порушення строків розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не є підставою для визнання доказів недопустимими, якщо саме по собі воно не призвело до обмеження прав учасників провадження або до втрати контролю над майном.
- Постанова ККС ВС від 19.07.2023 у справі № 761/24883/22 (провадження № 51-3167км23): Якщо майно арештовано для забезпечення позову, але відсутній цивільний позов, арешт не може бути продовжений — його слід скасувати, оскільки відпала мета застосування заходу.
- Постанова ККС ВС від 29.02.2024 у справі № 991/1457/23: При накладенні арешту на майно, вилучене під час обшуку, слідчий суддя має перевірити:
- чи було це майно зазначене в ухвалі про дозвіл на обшук;
- чи не було воно вилучене поза межами дозволу суду.
Якщо предмет вилучено понад межі ухвали — арешт на нього є незаконним.
Рішення ВРП № 1682/2дп/15-21 від 26.07.2021:
Суддю притягнуто до дисциплінарної відповідальності за накладення арешту на посіви,
не встановивши, чи належать вони до майна, що може бути речовим доказом. ВРП вказала, що слідчий суддя повинен обґрунтовувати зв’язок між арештованим майном і предметом кримінального правопорушення. Формальне копіювання змісту клопотання прокурора без власного аналізу — це ознака недбалості.
Інші позиції ВС щодо особливих об’єктів арешту:
- Постанова ККС ВС від 06.07.2023 у справі № 761/10391/22:
арешт електронних носіїв інформації допустимий лише за умови, якщо слідство доведе зв’язок даних на носії з кримінальним правопорушенням,
а не просто на підставі припущень. - Постанова ККС ВС від 28.04.2022 у справі № 120/467/20:
медична картка потерпілого не є «майном» у розумінні ст. 170 КПК, тому не підлягає арешту. - Постанова ККС ВС від 18.01.2024 у справі № 127/22834/21:
арешт рахунків державного підприємства може бути накладено лише в межах кримінального провадження, якщо це не блокує виконання державних функцій.
4. Окремі питання, які виникають під час проведення слідчих дій – пред’явлення особи для впізнання; допиту; отримання зразків для експертизи
Пред’явлення особи для впізнання:
- Постанова Об’єднаної палати ККС ВС від 25.09.2023 у справі № 208/2160/18 (провадження № 51-1868кмо22):
- Закон не забороняє проведення впізнання за фотознімками, навіть якщо є можливість пред’явити особу безпосередньо.
- КПК не вимагає від слідчого окремо обґрунтовувати проведення впізнання саме за фото.
- Впізнання особи, яку впізнаючий знає раніше, також є допустимим доказом, якщо дотримано процесуальної форми.
ОП ККС підкреслила: «Впізнання — це не перевірка пам’яті, а підтвердження ідентифікації особи, тому відсутність повної новизни образу не нівелює доказу».
- Постанова ККС ВС від 18.07.2023 у справі № 343/1463/19 (провадження № 51-2163км23): Якщо впізнання відбулося за участі двох понятих і належно задокументоване, порушення інструкції МВС щодо кількості пред’явлених осіб не робить доказ недопустимим. КПК не визначає точну кількість осіб для пред’явлення.
- Постанова ККС ВС від 16.01.2024 у справі № 753/3021/21: Якщо впізнання проводилося повторно, це не є порушенням, якщо між першим і другим упізнанням минув значний час і обставини проведення не впливали на результат.
Допит:
- Постанова ККС ВС від 11.07.2022 у справі № 541/240/20: Свідчення патрульного поліцейського, який не є оперативним працівником, допустимі. На нього не поширюється обмеження ч. 7 ст. 97 КПК України, що стосується осіб, уповноважених на проведення НСРД.
- Постанова ККС ВС від 14.09.2023 у справі № 755/1435/20 (провадження № 51-3453км23): Допит малолітнього потерпілого (ст. 225 КПК) може бути проведений без участі сторони захисту, якщо захист був належним чином повідомлений, але не з’явився, і якщо показання дитини не є єдиним доказом у справі.
- Постанова ККС ВС від 07.11.2023 у справі № 234/1223/19 (провадження № 51-4039км23): Якщо свідок допитаний під час досудового розслідування за участю захисника, але під час судового розгляду він відмовився свідчити, суд може допустити показання, дані раніше, за умови, що вони були отримані з дотриманням процесуальних гарантій (ч. 4 ст. 95 КПК).
- Постанова ККС ВС від 21.02.2024 у справі № 686/115/20 (провадження № 51-609км24): Якщо у протоколі допиту свідка немає власноручного підпису на кожній сторінці, це не є підставою для визнання доказу недопустимим, якщо загальний підпис свідка на документі наявний і його достовірність не заперечується.
Отримання зразків для експертизи:
- Постанова ККС ВС від 19.12.2023 у справі № 234/1343/19: Якщо особа добровільно погодилася надати зразки для експертизи, ухвала суду не потрібна (ч. 1 ст. 160 КПК). Тимчасовий доступ до речей або документів застосовується лише, якщо особа відмовляється їх надати добровільно.
- Постанова ККС ВС від 22.11.2023 у справі № 756/8451/21 (провадження № 51-4012км23): Відібрання біологічних зразків (слини, волосся, крові) без згоди особи потребує ухвали суду. В іншому разі порушується право на повагу до приватного життя (ст. 8 Конвенції).
- Постанова ККС ВС від 28.02.2024 у справі № 243/1284/21 (провадження № 51-490км24): Якщо зразки отримано без ухвали суду і без згоди особи,
висновок експерта, заснований на таких зразках, є недопустимим доказом.
5. Проблемні питання відкриття матеріалів іншій стороні
Відповідно до ст. 290 КПК України, після завершення досудового розслідування сторона обвинувачення зобов’язана відкрити стороні захисту всі матеріали, що стосуються обвинувачення. Недотримання цього обов’язку призводить до визнання доказів недопустимими.
Судова практика:
- Постанова Об’єднаної палати ККС ВС від 15.02.2021 у справі № 754/7061/15 (провадження № 51-4603кмо20): Визнано, що ненадання стороні захисту матеріалів експертизи до моменту відкриття доказів є порушенням принципу змагальності та рівності сторін. Такі докази підлягають виключенню з матеріалів справи.
- Постанова ККС ВС від 13.09.2023 у справі № 755/10481/19 (провадження № 51-3558км23): Сторона обвинувачення повинна надати повний обсяг матеріалів, включно з негативними висновками експертиз, навіть якщо вони не підтверджують обвинувачення. Приховування таких матеріалів є порушенням ст. 6 Конвенції.
- Постанова ККС ВС від 08.11.2023 у справі № 761/6480/19 (провадження № 51-3955км23): Якщо сторона захисту не мала доступу до відеозаписів чи технічних носіїв, на які посилається прокурор, суд зобов’язаний визнати такі докази недопустимими.
- Постанова ККС ВС від 06.12.2023 у справі № 727/8424/19 (провадження № 51-4183км23): Якщо прокурор відкрив лише частину матеріалів (наприклад, копії без оригіналів), і захист не мав змоги перевірити достовірність — суд зобов’язаний виключити такі докази.
6. Апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів
Право на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів закріплене у ст. 309 КПК України.
Оскарженню підлягають лише ті ухвали, які прямо зазначені в цій статті або перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Судова практика:
- Постанова ККС ВС від 20.02.2024 у справі № 130/1597/22: Ухвала про закриття кримінального провадження підлягає апеляційному оскарженню, оскільки вона має «завершальний характер» і перешкоджає подальшому розгляду справи.
- Постанова ККС ВС від 01.02.2024 у справі № 761/16819/23: Ухвала про повернення скарги на повідомлення про підозру підлягає апеляційному оскарженню,
бо фактично позбавляє особу можливості судового захисту.
- Постанова ККС ВС від 27.02.2024 у справі № 991/1568/23: Апеляційному оскарженню підлягає і ухвала про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про зміну підозри,
оскільки вона зачіпає права особи.
- Постанова ККС ВС від 12.09.2023 у справі № 757/1163/22 (провадження № 51-3337км23): Якщо в ухвалі слідчого судді помилково зазначено неправильний строк оскарження, це не змінює моменту початку перебігу строку, але може бути підставою для його поновлення, якщо особа діяла добросовісно.
- Постанова ККС ВС від 19.03.2024 у справі № 234/5732/23: Якщо ухвала зобов’язує слідчого або прокурора вчинити певну процесуальну дію (наприклад, повідомити про підозру), така ухвала є втручанням у дискреційні повноваження органів досудового розслідування і підлягає апеляційному оскарженню.
- Постанова ККС ВС від 11.01.2023 у справі № 760/423/22 (провадження № 51-115км23): Якщо суд першої інстанції не роз’яснив порядок оскарження ухвали,
це не позбавляє особу права подати апеляцію, а строк може бути поновлений судом апеляційної інстанції.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.