Про спадкові права дитини та ефективні способи їх захисту в умовах воєнного стану розповіла адвокат, медіатор, Голова Комітету НААУ з питань сімейного права Лариса Гретченко під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками спадкові права дитини та ефективні способи їх захисту в умовах воєнного стану, а саме:
- 1. Сучасні виклики в реалізації права дітей на спадщину.
- 2. Особливості спадкування дітьми за законом та за заповітом. Право на обов’язкову частку.
- 3. Статус ненародженої дитини у спадкових та суміжних правовідносинах.
- 4. Заборгованість по аліментам в складі спадщини.
- 5. Підстави усунення від права на спадкування та зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині.
- 6. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія. Вплив усиновлення на спадкування за законом.
- 7. Практика видачі дозволу на відмову від прийняття спадщини від імені дитини, укладення угоди стосовно розподілу спадкового майна, одним із спадкоємцем якого є дитина.
- 8. Окремі питання спадкування дитиною майна/майнових прав, які обтяжені боргом.
- 9. Причини й наслідки пропуску строку для прийняття спадщини.
- 10. Професійна правнича допомога та стратегія судового/позасудового захисту прав у спадкових спорах за участі дитини.
У рамках характеристики спадкових прав дитина та ефективних способів їх захисту в умовах воєнного стану акцентовано на наступному:
1. Сучасні виклики в реалізації права дітей на спадщину
Українці цьогоріч частіше оформлюють право на спадщину та заповіти. За перші півроку 2024-го було оформлено понад 521 тисячу свідоцтв на спадщину. Це майже на 15% більше, ніж минулоріч. Заповітів також побільшало — на 16,2%.
Українці стали частіше звертатися до нотаріусів. У 2024 році в Україні відбулось зростання попиту на нотаріальні послуги – нотаріуси здійснили 12,6 мільйона нотаріальних дій, що на 20% більше, ніж у попередньому році. За їхніми послугами звернулося 9,7 мільйона громадян – на 1,7 мільйона більше, ніж у 2023.
Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування у практиці Верховного Суду:
Основні категорії спорів, що виникають при спадкуванні:
- щодо права на спадкування;
- щодо поділу спадкового майна між спадкоємцями та іншими особами;
- щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини;
- щодо оскарження заповітів;
- інші спори, що виникають у зв’язку з відкриттям спадщини.
2. Особливості спадкування дітьми за законом та за заповітом. Право на обов’язкову частку
Спадкування дитиною за заповітом:
Заповіт – особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. ДІТИ (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.
При вирішенні спорів у зв’язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК та враховувати, що заповідач, зокрема, має право:
1) призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК);
2) без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов’язкову частку у спадщині;
6) обумовити виникнення права спадкування наявністю певної умови (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо), тобто скласти заповіт з умовою. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. (п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7).
Право дитини на обов’язкову частку у спадщині:
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця – спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
Перелік осіб, які мають право на обов’язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК , є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує (п. 19 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7).
При визначенні розміру обов’язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.
Позбавлення особи права на обов’язкову частку судом ЦК не передбачає, хоча особа, яка має право на обов’язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК.
Рішення Конституційного Суду України від 11.02.2014 року № 1-рп/2014, справа № 1-1/2014: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.
Спадкування дитиною за законом:
- Перша черга – діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
- Четверта черга – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як 5- ть років до часу відкриття спадщини.
- П’ята черга – утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.
Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Зміна черговості одержання права на спадкування за нотаріально посвідченим договором – не може порушити права спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.
П. 21 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7: при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Зазначений п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, тощо. Правила статті 1264 ЦК не стосуються дітей, влаштованих у прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.
П. 20 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7: у п’яту чергу право на спадкування за законом також одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцями слід вважати неповнолітню або непрацездатну особу (жінку, чоловіка при досягненні відповідно 55 і 60 років, інвалідів I, II і III груп), яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
3. Статус ненародженої дитини у спадкових та суміжних правовідносинах
Статус ненародженої дитини як суб’єкта цивільних правовідносин передбачено у спадкових правовідносинах. Такий підхід може бути використаний і в правовідносинах, пов’язаних із правом дитини, народженої після загибелі (смерті) особи, на отримання одноразової грошової допомоги.
Висновок відповідача про те, що дитина загиблого військовослужбовця народилася після його смерті, а тому не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця, є помилковим, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», основним принципам охорони дитинства, а саме рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативноправовими актами, незалежно від народження або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов’язанням держави згідно зі ст. 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.
На переконання колегії суддів, дитина загиблого військовослужбовця, у розумінні ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.
(Постанова КАС ВС від 10.05.2024 р. № 440/6725/23).
4. Заборгованість по аліментам в складі спадщини
Обов’язок щодо сплати аліментів на дитину припиняється у разі смерті платника аліментів і не входить до складу спадщини.
Заборгованість спадкодавця зі сплати аліментів, наявна на час смерті, підлягає стягненню.
- За змістом статті 194 СК України від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов’язані погасити заборгованість за аліментами на дитину. Обов’язок платника аліментів по їх сплаті після його смерті припиняється як нерозривно пов’язаний з його особою батька і не може бути виконаний іншою особою (стаття 608 ЦК України).
- Ураховуючи, що спадкоємець ОСОБА_5 у спірних правовідносинах поєднує у собі і боржника і кредитора, відповідно до положень статті 606 ЦК України його зобов`язання щодо виконання обов`язку, передбаченого статтею 1282 ЦК України, припиняються, а тому з урахуванням розміру заборгованості, який відповідає його частці у спадщині (1/2 частина), на відповідачку можливо покласти обов`язок зі сплати лише 1/2 частини заборгованості спадкодавця, що відповідає розміру її частки у спадщині.
- Зі спадкоємця можна стягнути заборгованість по аліментах спадкодавця, але при цьому зобов’язання щодо відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення сплати аліментів є відповідальністю боржника, не входять до складу спадщини, а тому підстав для стягнення таких штрафних санкцій зі спадкоємця боржника немає.
Постанова ВС від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц; Постанова ВС від 12.08.2020 у справі № 199/5826/16-ц; Постанова ВС від 16.06.2021 у справі № 754/17704/18.
5. Підстави усунення від права на спадкування та зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині
Постанова ВС від 01.02.2022 р. у справі № 759/18917/17:
У справах про усунення від права на спадкування, відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України, суд має встановити СУКУПНІСТЬ таких обставин:
- ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання;
- перебування спадкодавця в безпорадному стані;
- потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Постанова ВС від 01.02.2022 р. у справі № 759/18917/17:
Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Крім цього, суд має з`ясувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, провадження № 61-3197св19, від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17, провадження № 61-37615св18, від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16-ц, провадження № 61-34600св18, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, провадження № 61-1302св 18, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18.
6. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія. Вплив усиновлення на спадкування за законом
- Спадкування за правом представлення ст. 1266 ЦК України:
Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
Спадкування за правом представлення є специфічним порядком набуття права на спадкування за законом і не є окремою підставою або видом спадкування
(постанова КЦС ВС від 01.07.2024 р. № 461/7330/15-ц).
- Спадкова трансмісія ст. 1276 ЦК України:
Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
Спадкова трансмісія – це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця за заповітом або за законом, який не встиг реалізувати це право внаслідок своєї смерті (трансмітент), до його спадкоємців (трансміссар), тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця (постанова КЦС ВС від 28.02.2024 р. № 495/6360/19).
Усиновлення є по своїй суті правоприпиняючим та правовстановлюючим юридичним фактом.
В сфері спадкового права правоприпиняючий ефект полягає в тому, що з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. Завдяки припиненню правового зв’язку поміж усиновленим і його батьками усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.
Відповідно правостворюючий ефект зводиться до того, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому – між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.
(Постанова КЦС ВС від 01.12.2021 №544/1615/19).
При збереженні правового зв’язку між усиновленим та його батьками відбувається вплив на набуття права на спадкування за законом, який виражається в тому, що:
- усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого, прирівнюються;
- до родичів за походженням. Як наслідок вони спадкують один після одного;
- один із батьків (батько чи мати) і його родичі й усиновлений та його нащадки спадкують один після одного;
- у разі смерті баби, діда усиновленого він має право на спадкування тільки за правом;
- представлення, за дотримання умов викладених в частині першій статті 1266 ЦК.
Усиновленому не надається права на спадкування в п’яту чергу; після смерті усиновленого його баба, дід спадкують на загальних підставах, тобто в другу чергу; у разі смерті брата, сестри за походженням усиновленого він має право на спадкування як спадкоємець другої черги; за умови смерті усиновленого його брат, сестра за походженням спадкують на загальних підставах, тобто в другу чергу.
(Постанова КЦС ВС від 01.12.2021 №544/1615/19).
7. Практика видачі дозволу на відмову від прийняття спадщини від імені дитини, укладення угоди стосовно розподілу спадкового майна, одним із спадкоємцем якого є дитина
У питанні щодо відмови від спадщини неповнолітнім, може виникнути спір між неповнолітнім та батьками (усиновлювачами), піклувальником, оскільки для відмови від спадщини потрібна їх згода та згода органу опіки та піклування.
В нотаріальній практиці зустрічаються випадки, коли неповнолітній не бажає приймати спадщину, але його батьки мають протилежну думку і тим самим змушують неповнолітнього до дії, яка суперечить його волі.
Дозвіл на відмову від прийняття спадщини від імені дитини:
Нормативні документи, що регулюють надання послуги:
- п. 4 ст. 1268 ЦК України;
- ч.2 ст.177 СК України;
- ст. 17 ЗУ “Про охорону дитинства”;
- п. 67 постанови КМУ від 24.09.2008 № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”.
Дозвіл про укладення угоди стосовно розподілу спадкового майна, одним із спадкоємцем якого є дитина:
- ст. 19 Сімейного кодексу України;
- ст. 1273 ЦК України;
- ст. 34 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні;
- ст. 17 ЗУ Про охорону дитинства;
- ст. 12 ЗУ Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей;
- Постанова КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866, ПОРЯДОК провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини.
При поділі спадщини між спадкоємцями необхідно враховувати правило частини першої статті 1278 ЦК ( 435-15 ) про те, що коли спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між спадкоємцями, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними. При розподілі такої спадщини необхідно застосовувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності. У разі виникнення спору між спадкоємцями щодо виділу їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку (частина перша статті 1279 ЦК) ( 435-15 ) суд повинен враховувати використання цього майна одним із спадкоємців, тривалість такого користування, призначення цих предметів, інші обставини, які мають істотне значення (п. 26 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7).
8. Окремі питання спадкування дитиною майна/майнових прав, які обтяжені боргом
До спадкового майна можуть належати певні обов’язки спадкодавця (борги), внаслідок чого прийняття спадщини не буде відповідати інтересам малолітньої, неповнолітньої або недієздатної особи, обтяжувати її, створювати проблеми майнового характеру.
Розмір спадщини може бути меншим за розмір боргу або рівним йому і отримання такої спадщини не викликає захвату у батьків, піклувальника, оскільки процедура погашення боргу, вимагає втрат часу, енергії та власних коштів.
Спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
9. Причини й наслідки пропуску строку для прийняття спадщини
Зупинення перебігу строку на прийняття спадщини на час воєнного стану (постанова ВС/КЦС від 25 січня 2023 р. № 676/47/21):
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.
Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.
Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила вищезазначених статей можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнанні судом поважними (постанова КЦС/ВС від 16.04.2021 р. справа № 185/10173/16).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що неповнолітній вік позивачки та нездійснення її матір`ю встановлених законодавством обов`язків щодо прийняття спадщини після смерті батька є поважними причинами, щодо пропуску строку прийняття спадщини позивачкою до її повнолітня. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, що зазначені позивачкою причини пропуску строку прийняття спадщини після досягнення нею повноліття, а саме: що про факт наявності спадкового майна після смерті батька позивачці стало відомо в серпні 2016 року при оформленні спадщини після смерті матері, та те що на момент повноліття вона не знала діючого законодавства, та не знала, що її права порушені, думала, що спадщина до неї переходить автоматично, як до неповнолітньої, відповідно до норм ЦК, які були чинні коли вона досягла повноліття, не можуть бути визнані поважними (постанова КЦС/ВС від 16.04.2021 р. справа № 185/10173/16).
10. Професійна правнича допомога та стратегія судового/позасудового захисту прав у спадкових спорах за участі дитини
Вплив війни на спадкові правовідносини за участі дітей:
- – встановлення факту смерті (загибелі) спадкодавця;
- – встановлення факту народження дитини спадкодавця;
- – визнання/встановлення батьківства;
- – встановлення фактів родинних відносин та інших фактів, що мають юридичне значення у справах про спадкування;
- – зруйноване майно у складі спадкової маси;
- – втрата правоустановчих документів;
- – втрата документів, що підтверджують родинний статус зі спадкодавцем.
Нормативно-правове регулювання:
- Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”;
- Постанова КМУ від 06.03.2022 р. № 209 “Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану”;
- Постанова КМУ від 28.02.2022 р. № 164 “Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану”.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.