Публічним акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця» подано позов до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Публічного акціонерного товариства «Фармак», про визнання недійсними рішення відповідача 1 про визнання добре відомим в Україні знака «Корвалол Corvalolum» на ім’я Публічного акціонерного товариства «Фармак» для товарів класу 5 Міжнародної класифікації товарів та послуг «фармацевтичні препарати, а саме: снодійні, заспокійливі, седативні, спазмолітичні препарати, кардіологічні лікарські засоби» станом на відповідну дату та наказу про затвердження рішення щодо заяви про визнання знака «Корвалол Corvalolum» добре відомим в Україні, зобов’язання відповідача 1 виключити згаданий знак із переліку знаків, визнаних добре відомими в Україні, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Рішенням місцевого господарського суду в задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного господарського суду рішення скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову.
ВП ВС, скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення процесуального законодавства, зауважила щодо юрисдикції спору.
Відповідно до приписів частини першої статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом статей 1, 2, 12 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Частиною другою статті 2 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження/
Положеннями пункту 7 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 17 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Отже, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб’єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб’єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він зумовлений порушенням наявного приватного права певного суб’єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб’єкта владних повноважень.
За змістом частин першої, четвертої статті 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно зі статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв’язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням/
ВП ВС зазначила, що згідно із чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, зокрема Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20.03.1883, Порядком визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 15.04.2005 No 228, наслідками визнання торгового знака добре відомим в Україні є можливість забороняти його використання на товарах та послугах, що є неоднорідними з тими, для яких його визнано добре відомим, а також право власника знака вимагати заборони використання позначення, складова частина якого відтворює добре відомий знак.
Результат оскарження прийнятого рішення та наказу про дату, з якої знак став добре відомим в Україні, безпосередньо підтверджує, змінює чи припиняє відповідне право Публічного акціонерного товариства «Фармак» на знак «Корвалол Corvalolum» як на добре відомий.
Зважаючи на викладене, спір про визнання недійсними рішення про визнання знака добре відомим та наказу про затвердження такого рішення є спором про охорону права інтелектуальної власності Публічного акціонерного товариства «Фармак». Наведені обставини свідчать про те, що спір, який виник у цих правовідносинах, пов’язаний із захистом прав інтелектуальної власності у спорі учасників приватноправових відносин про таке право, а тому з огляду на склад учасників спору та предмет позову його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду.
Отже, з огляду на характер правовідносин у цій справі ВП ВС дійшла висновку про те, що до юрисдикції господарських судів належить спір щодо визнання недійсними рішення про визнання знака добре відомим та наказу про затвердження цього рішення як такого, що за своїм змістом є приватноправовим спором про право інтелектуальної власності.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 25.06.2019 у справі No 910/17792/17 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/83000777