Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 вересня 2026 року (справа №380/4372/25, колегія суддів Гудима Л.Я., Качмар В.Я., Онишкевич Т.В.) залишив без задоволення апеляційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року, якою відмовлено у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Це означає, що обов’язок Львівської міської ради та департаменту «Секретаріат ради» зареєструвати й оприлюднити з можливістю збору голосів електронну петицію про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови Львова Андрія Садового залишається чинним і підлягає примусовому виконанню. Аргумент міськради про те, що виконати це рішення технічно й нормативно неможливо, суд відхилив — це вже щонайменше шосте самостійне судове рішення в цій справі не на користь міськради.
Багаторічна судова боротьба навколо однієї петиції
Петицію під заголовком «про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова Андрія Садового» подав до Львівської міської ради 11 лютого 2025 року львівський адвокат Андрій Петришин, представник ініціативи «Аудит Львова», — одночасно через електронну платформу «Єдина система місцевих петицій» і в паперовому вигляді через «Укрпошту». Міськрада відмовилася її реєструвати й оприлюднювати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позов Петришина задоволено частково: дії міськради та департаменту «Секретаріат ради» щодо відхилення, нереєстрації й неоприлюднення петиції визнано протиправними, а відповідачів зобов’язано зареєструвати й оприлюднити петицію з можливістю збору голосів. Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив це рішення без змін постановою від 6 листопада 2025 року.
Верховний Суд двічі — ухвалами від 10 грудня 2025 року й 7 січня 2026 року — відмовив міськраді у відкритті касаційного провадження, після чого рішення про реєстрацію петиції набуло остаточної процесуальної визначеності на рівні суті спору.
Далі спір перемістився у площину виконання рішення. 24 листопада 2025 року видано виконавчі листи. Міськрада домоглася виправлення технічної помилки в них (код ЄДРПОУ) ухвалою від 13 січня 2026 року — цю ухвалу апеляційний суд залишив без змін 24 березня 2026 року. Того ж 24 березня 2026 року апеляційний суд залишив без змін і відмову в задоволенні заяви департаменту «Секретаріат ради» про роз’яснення рішення від 28 квітня 2025 року.
Зрештою міськрада звернулася із заявою про визнання самого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, — обидва суди, і 11 червня 2026 року, і тепер, 3 вересня 2026 року, цю заяву відхилили.
Аргумент міськради і чому суд його не прийняв
Львівська міська рада обґрунтовувала свою заяву тим, що покладений на неї обов’язок неможливо виконати через відсутність нормативного, організаційного й технічного механізму: чинне Положення про електронні петиції, затверджене ухвалою міськради від 19.09.2019 №5471, не наділяє відповідачів повноваженнями самостійно реєструвати петиції чи запускати збір голосів, їхні функції обмежені перевіркою відповідності петиції формальним вимогам; технічна реалізація здійснюється через платформу E-DEM, адміністрування якої не належить до повноважень міськради; офіційний вебсайт міськради не має функціоналу для реєстрації, збору підписів, ідентифікації користувачів і адміністрування голосування.
Апеляційний суд визнав цю аргументацію такою, що не спростовує законності оскарженої ухвали, з таких причин. Стаття 374 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню: помилкова видача; припинення обов’язку боржника через його виконання; припинення обов’язку з інших причин, пов’язаних саме з припиненням обов’язку, а не з процедурними труднощами його реалізації. Фактичні труднощі виконання судового рішення, зокрема відсутність нормативного, організаційного чи технічного механізму його реалізації, за висновком суду, не тотожні відсутності самого обов’язку боржника. Такі труднощі можуть враховуватися за іншими процесуальними інструментами — при вирішенні питання про зміну способу й порядку виконання рішення, при роз’ясненні рішення, при оцінці поважності причин невиконання в межах виконавчого провадження, — але не є самостійною підставою анулювати виконавчий лист. Суд також вказав, що, поки рішення від 28 квітня 2025 року є чинним, він не вправі в межах розгляду заяви за статтею 374 КАС України переоцінювати доцільність чи спосіб визначеного цим рішенням обов’язку. Обґрунтовуючи вимогу до вмотивованості судових рішень, апеляційний суд послався на практику Європейського суду з прав людини — рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (§§ 29–30) та «Петриченко проти України» (§ 13), — зазначивши, що право на вмотивованість не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони, а дозволяє суду вищої інстанції підтримати мотиви суду нижчої інстанції без їх повторення.
Питання про те, чи справді E-DEM технічно не підконтрольна міськраді і чи справді чинне Положення про електронні петиції не передбачає процедури запуску голосування, — це фактичне й нормативне твердження міськради, яке суд не спростовував по суті: він встановив лише, що навіть якщо такі труднощі існують, стаття 374 КАС України не є інструментом, яким можна їх подолати шляхом анулювання виконавчого листа.
Позиція заявника
Адвокат Андрій Петришин добивається реєстрації цієї петиції з лютого 2025 року. За час розгляду справи він послідовно виграв на кожній стадії, на якій міськрада намагалася оскаржити рішення на його користь, — у суді першої інстанції, в апеляції, двічі в касаційній інстанції та тепер у спорі про саму можливість виконання рішення. У відкритих джерелах на момент публікації немає окремого коментаря Петришина щодо постанови від 3 вересня 2026 року; так само відсутній і публічний коментар представників Львівської міської ради чи міського голови щодо цього рішення.
Що далі: питання кримінальної відповідальності — аналітичне застереження
Постанова апеляційного суду не підлягає касаційному оскарженню, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, — тобто якщо касаційна скарга порушує питання права, що має фундаментальне значення для єдності судової практики, стосується справи зі значним суспільним інтересом чи виключним значенням для учасника справи, або якщо суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії незначної складності. Це не автоматичний кінець спору, а вузький, а не повністю закритий шлях подальшого оскарження.
Окремо слід зазначити: видання «Leopolis.News» у публіцистичному матеріалі від 14 вересня 2026 року висловило припущення про можливу кримінальну відповідальність за статтею 382 Кримінального кодексу України у зв’язку з подальшим невиконанням рішення. Це — аналітичне припущення одного видання, а не встановлений судом факт і не відкрите кримінальне провадження, відомостей про яке в публічному просторі станом на дату підготовки цього матеріалу немає. По суті самої норми: частина перша статті 382 КК України (умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню) передбачає загального суб’єкта і покарання у виді штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років; частина друга — ті самі дії, вчинені службовою особою, — карається штрафом від 750 до 1000 неоподатковуваних мінімумів або позбавленням волі на строк до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; частина третя, що передбачає позбавлення волі від трьох до восьми років, застосовується до службової особи, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, до особи, раніше судимої за цією статтею, або якщо дії заподіяли істотну шкоду. Кримінальна відповідальність за цією статтею вимагає доведення умислу конкретної службової особи, на яку покладено обов’язок виконання, а не автоматично поширюється на посадову особу вищого рівня органу місцевого самоврядування без встановлення її особистої ролі в невиконанні.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Адвокат Андрій Петришин домагається відставки мера Львова Андрія Садового — власне висвітлення ADVOKAT POST цієї самої справи на стадії розгляду в березні 2025 року, ще до першого рішення на користь заявника.
- Щодо підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню — практика Верховного Суду щодо аналогічного інституту за статтею 432 ЦПК України, застосована в цій справі за статтею 374 КАС України.
- Чи є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 382 КК, особа, до якої рішенням суду застосовано адмінстягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами — практика щодо кола суб’єктів злочину за статтею 382 КК України, релевантна до обговореного вище ризику кримінальної відповідальності.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.