08 жовтня 2021 року Справа № 160/12823/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Ради адвокатів Дніпропетровської області в особі Голови Ради ОСОБА_1
до Національного агентства з питань запобігання корупції
третя особа Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області
про визнання протиправними дії та скасування вимоги, –
ВСТАНОВИВ:
28.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Ради адвокатів Дніпропетровської області в особі Голови Ради ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому позивач просить:
– визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо Вимоги від 02.07.2021 р. №47-01/49682/21 в. о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції уповноваженої особи ОСОБА_2 та скасувати вимогу про надання інформації щодо адвокатів, які були членами дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області в період 2020 року та в період з 01.01.2021 р оку по 31.03.2021 року, та копій підтверджених документів.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 16.07.2021 року до Голови Ради адвокатів Дніпропетровської області надійшла вимога в.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК ОСОБА_2 про надання інформації щодо адвокатів, які були членами Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області в період 2020 року та в період з 01.01.2021 року по 31.03.2021 року, вимога НАЗК порушує законодавчі засади діяльності адвокатури та свідчить про намагання НАЗК протиправно втрутитись в роботу органів адвокатського самоврядування у позаправовий спосіб, що свідчить про очевидну протиправність дій, які полягають у незаконному визначенні адвокатів, що входять до органів адвокатського самоврядування, як суб`єктів подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Також, вимога НАЗК не містить доказів того, що ОСОБА_2 є уповноваженою особою, не додано жодних доказів такого факту, а також не вказано, яким чином він може впливати на реалізацію повноважень НАЗК, визначених Законом України «Про запобігання корупції», то такий підписант вимоги НАЗК діє з перевищенням своїх повноважень, не маючи повноважень вимагати від органів адвокатського самоврядування будь-якої інформації та документів, що підтверджує незаконність і протиправність таких дій зі сторони посадових осіб НАЗК та свідчить про свавільність таких дій та перевищення повноважень. Позивач вважає, що дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо вимоги про надання інформації щодо адвокатів, які були членами Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області в період 2020 року та в період з 01.01.2021 року по 31.03.2021 року є протиправними. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.
02.08.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, задоволено частково клопотання Ради адвокатів Дніпропетровської області в особі Голови Ради ОСОБА_1 про залучення до участі у справі третіх осіб, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Дніпропетровської області (49000, м.Дніпро, вул.Глинки, буд.1, поверх 4, код ЄДРПОУ 20298303), в іншій частині клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб відмовлено.
26.08.2021 року від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що з аналізу мети створення та кола повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури безумовно можна зробити висновок, що вона наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю, отже члени дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури є суб`єктами, на яких поширюється дія Закону. Також, вказано, що у скерованій Голові ради адвокатів Дніпропетровської області вимогі зазначено, що вказана інформація витребовується з метою реалізації Національним агентством своїх повноважень, які полягають у проведенні контролю щодо своєчасності подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також вказано норми Закону, які надають відповідачу такі повноваження, тобто чітко зазначено мету та підставу направлення вказаної вимоги. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
01.09.2021 року від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшли пояснення по справі відповідно до яких вказано, що дії відповідача щодо вимоги про надання інформації щодо адвокатів, які були членами Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, є протиправними, оскільки порушують законодавчі засади діяльності адвокатури та свідчить про намагання НАЗК протиправно втручатись в роботу органів адвокатського самоврядування у позаправовий спосіб, у зв`язку з чим просила задовольнити позовні вимоги.
06.09.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
07.09.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки такі доводи є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства.
17.09.2021 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких вказано, що дії відповідача є такими, що узгоджуються із положеннями Закону, а у відповіді на відзив позивач обмежився лише довільним трактуванням положень Закону на свою користь та не навів обґрунтованих доводів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 10.06.2021 року Національне агентство з питань запобігання корупції на підставі ч.1 ст.13 Закону України «Про запобігання корупції» направило голові ради адвокатів Дніпропетровській області ОСОБА_1 вимогу, відповідно до якої з метою реалізації Національним агентством вказаних повноважень, керуючись ч.1 ст.13 Закону вимагає надати інформацію, в якій зазначити прізвища ім`я та по батькові адвокатів, які були упродовж 2020 року та у період з 01.01.2021 року по 31.03.2021 року членами дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області та копії підтвердних документів.
Позивач вважає дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо Вимоги від 02.07.2021 р. №47-01/49682/21 в. о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції уповноваженої особи ОСОБА_2 та вимогу про надання інформації щодо адвокатів, які були членами дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області в період 2020 року та в період з 01.01.2021 року по 31.03.2021 року, та копій підтверджуючих документів протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо доводів відповідача про відсутність порушеного права позивача та невірно обраного захисту, суд зазначає наступне.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9зп).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
У даному випадку із позовною заявою звернулась Голова Ради адвокатів Дніпропетровської області ОСОБА_1 як посадова особа органу адвокатського самоврядування, на ім`я якої було направлено вимогу про надання інформації щодо адвокатів, які були членами дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області в період 2020 року та в період з 01.01.2021 року по 31.03.2021 року. Вважаючи таку вимогу незаконною та такою, що за своєю суттю фактичним втручанням органу державної влади в діяльність незалежного інституту адвокатури, Голова Ради адвокатів як посадова особа і реалізує своє конституційне право судовий захист шляхом оскарження дій Відповідача і визнання такої вимоги незаконною у відповідності до ст. ст. 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо оскаржуваних у даній справі дій та вимоги відповідача, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Статтею 11 «Про запобігання корупції» встановлено перелік повноважень Національного агентства як державного органу, що по суті є визначенням його владних управлінських функцій.
Відповідно до п. 6-1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства належать здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство має право отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону.
Відповідно до 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах “а” і “в” пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єкти декларування – особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 4 частини першої статті З цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до п.п. «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, зокрема, є представники громадських об`єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті “а” пункту 2 частини першої цієї статті.
Так, згідно з ст. 131-2 Конституції України незалежність адвокатури гарантується.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються спеціальним Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб,
З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування (ч. 3 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до органів адвокатського самоврядування належать, в тому числі, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури.
Тобто, з вищевикладеного вбачається, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є органом адвокатського самоврядування та у відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є незалежною від органів державної влади та місцевого самоврядування. На членів дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області області прямо поширюється дія ч. 1 ст. 5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За правовою природою створення, функціонування та діяльності КДКА Голова, заступники Голови та члени КДКА не є у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» іншими особами, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, оскільки Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить таких термінів як конкурсна та дисциплінарна комісія.
Таким чином, оскільки адвокати, які входять до складу органів адвокатського самоврядування, не мають статусу осіб, які відповідають визначенню суб`єкта декларування, то, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», на адвокатів, які входять до складу органів адвокатського самоврядування, не поширюється дія цього Закону.
Судом встановлено, що оскаржувана вимога НАЗК не містить обґрунтування та посилання на норму Закону України «Про запобігання корупції», за якою адвокатів можна було б віднести до категорії суб`єктів декларування.
Крім того, відповідачем зазначено, що дія Закону України «Про запобігання корупції» поширюється на невизначене коло осіб (у тому числі тих, що не займають посад в органах державної влади чи місцевого самоврядування), які є членами конкурсних та дисциплінарних комісій утворених відповідно до інших законів.
Разом з тим, судом встановлено, що листом № 45-08/5374/20 від 17 лютого 2020 року Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції за підписом в.о. керівника Департаменту ОСОБА_2 було надано роз`яснення на звернення Голови Національної асоціації адвокатів України Лідії Ізовітової щодо правової невизначеності підпункту «в» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Так, НАЗК посилаючись на здійснений системний аналіз положень Конституції України, Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішення Конституційного Суду України у справі №3-р/2019, надало роз`яснення № 45-08/5374/20 від 17 лютого 2020 року наступного змісту:
«[…]З огляду на викладене можна прийти до висновку, що адвокатура, як незалежний інститут громадянського суспільства, є спеціально уповноваженим недержавним професійним правозахисним інститутом, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги, зокрема, при вирішенні справ у судах чи інших державних органах.
Варто звернути увагу, що діяльність адвокатури не пов`язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, державні органи не можуть втручатись в її роботу. […]
Водночас передбачені законодавством України антикорупційні заходи повинні, зокрема, відповідати вимогам і юридичній визначеності для забезпечення їх ефективності, дієвості, особливо коли йдеться про суб`єктів декларування.
Конституційний Суд України вважає, що юридичні конструкції норм права (дефініції, диспозиції), які не дають змоги їх адресатам – фізичним особам, що здійснюють діяльність, пов`язану із запобіганням, протидією корупції, чітко з`ясовувати свої обов`язки щодо подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повною мірою визначати свою поведінку та передбачати наслідки своїх дій, в окремих випадках можуть призвести до довільного тлумачення положень законів спеціально уповноваженими суб`єктами (органами державної влади) у сфері протидії корупції, що може призвести до сваволі у притягненні фізичних осіб до юридичної відповідальності, обумовлювати настання для них інших негативних правових наслідків.
Ураховуючи викладене, розширене тлумачення Закону, а саме віднесення Голови та членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, до суб`єктів, визначених підпунктом «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, може суперечити принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права […]».
Тобто, самим відповідачем було зазначено у наданому ним роз`ясненні № 45-08/5374/20 від 17 лютого 2020 року, що вказані доводи можуть суперечити принципу правової визначеності та призводить до надмірного та необмеженого трактування зазначеної норми Закону України «Про запобігання корупції».
Суд зазначає, що принцип правової визначеності є елементом принципу верховенства права, що визнається і діє в Україні згідно зі ст. 8 Конституції України.
Зміст цього принципу розкривається, зокрема, у Доповіді Венеціанської комісії «Верховенство права». У цьому контексті ключова вимога полягає у тому, що закон має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку; такий же підхід характерний і для практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Якщо не самостійно, то принаймні з допомогою юриста особа має зрозуміти зміст норми права.
У рішенні у справі «Sunday Times проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що «відповідні наслідки не потрібно передбачувати з абсолютною точністю: досвід показує, шо це недосяжно. Хоча визначеність є дуже бажаною, вона може принести надмірну ригідність, а право повинно мати можливість йти в ногу з часом. Відповідно, у багатьох законах неминуче застосовуються терміни, які більшою чи меншою мірою є розпливчатими і тлумачення та застосування яких є питанням практики».
Крім самого формулювання норми права, для її відповідності принципу правової визначеності вона має також і застосовуватись у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю.
Також, на неможливість застосування норм Закону України «Про запобігання корупції» до «невизначеного кола осіб» вказано в рішенні Конституційного Суду України №3-р/2019 від 06.06.2019 року у справі за конституційними поданнями Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та 65 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб», а саме: « ..юридичні конструкції норм права (дефініції, диспозиції), які не дають змоги їх адресатам – фізичним особам, що здійснюють діяльність, пов`язану із запобіганням, протидією корупції, чітко з`ясовувати свої обов`язки щодо подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повною мірою визначати свою поведінку та передбачати наслідки своїх дій. В окремих випадках довільне тлумачення оспорюваних положень Закону № 1700 спеціально уповноваженими суб`єктами (органами державної влади) у сфері протидії корупції може призвести до сваволі у притягненні зазначених фізичних осіб до юридичної відповідальності, обумовлювати настання для них інших негативних правових наслідків.»
Також, суд звертає увагу на те, що у роз`ясненні Національного агентства з питань запобігання корупції від 03.02.2021 року №1 щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані), наданому для забезпечення однакового застосування положень Закону у розділі другому цього роз`яснення щодо суб`єктів декларування, адвокатів-членів дисциплінарної палати КДКА також не визначено як суб`єктів декларування.
З огляду на вищевказане, суд вважає, що доводи відповідача про включення членів дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури до невизначеного кола осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» є помилковим та таким, що ґрунтуються на довільному тлумаченні положень підпункту «в» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» та не відповідає вищевказаним положенням.
Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обгрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинне грунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Поряд з тим, суд вважає, що оскаржувана вимога невмотивована, а висновки наведені відповідачем у відзиві на обґрунтування правомірності оскаржуваної вимоги, спростовуються як Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», так і Законом України «Про запобігання корупції», а також самим відповідачем у роз`ясненні, яке було надано відповідачем раніше.
З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про визнання протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо складання та направлення вимоги від 02.07.2021 р. №47-01/49682/21 в. о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції уповноваженої особи ОСОБА_2, визнати протиправною та скасувати вимогу про надання інформації щодо адвокатів, які були членами дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області в період 2020 року та в період з 01.01.2021 р оку по 31.03.2021 року, та копій підтверджуючих документів.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2270,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №2381 від 27.07.2021 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 2270,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Ради адвокатів Дніпропетровської області в особі Голови Ради ОСОБА_1 (49000, м.Дніпро, вул.Глинки, буд.1, поверх 4, код ЄДРПОУ 38598654) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м.Київ, бульвар Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області (49000, м.Дніпро, вул.Глинки, буд.1, поверх 4, код ЄДРПОУ 20298303) про визнання протиправними дії та скасування вимоги – задовольнити.
Визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо складання та направлення вимоги від 02.07.2021 р. №47-01/49682/21 в. о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції уповноваженої особи ОСОБА_2.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Національного агентства з питань запобігання корупції про надання інформації щодо адвокатів, які були членами дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області в період 2020 року та в період з 01.01.2021 р оку по 31.03.2021 року, та копій підтверджуючих документів.
Стягнути на користь Ради адвокатів Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 38598654)судові витрати у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.