У рішенні апеляційного суду повинна надаватися вичерпна відповідь на всі аргументи, що містяться в апеляційній скарзі, а дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд у контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.307 КК та виправдано за недоведеністю вчинення нею злочину.
Апеляційний суд залишив указане судове рішення без зміни.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: вимога КПК про те, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, немає права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій (ст.76),забезпечує недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі, усуває можливу упередженість службової особи при здійсненні розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень.
В цьому випадку недопустимість повторної участі судді, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, у розгляді кримінального провадження по суті диктується логікою побудови системи судового контролю. Судовий контроль не належить до правосуддя і є специфічною діяльністю суду. Вона має контрольний характер і забезпечує охорону конституційних прав громадян від свавільного і невиправданого втручання та обмеження з боку органів державної влади. Беручи до уваги те, що ці обставини можуть позначитися на об’єктивності й неупередженості судді при розгляді кримінального провадження по суті, законодавець включив зазначені дії до числа тих, що перешкоджають участі судді в його розгляді по суті. Адже, хоча діяльність судді із судового контролю немає прямого відношення до вирішення кримінального провадження по суті, проте він знайомиться з матеріалами провадження, і у нього при цьому складається внутрішнє переконання щодо його обставин, особи підозрюваного. Закріплена в даній статті недопустимість повторної участі судді у кримінальному провадженні спрямована на те, щоб запобігти можливій необ’єктивності та упередженості судді, пов’язаних із захистом права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як убачається з матеріалів провадження та долученої до касаційної скарги ухвали апеляційного суду, суддя цього суду брав участь під час досудового розслідування у розгляді апеляційної скарги захисника на ухвалу слідчого судді, якою відмовлено в скасуванні повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК. Цей же суддя є суддею-доповідачем у даному кримінальному провадженні та під його головуванням постановлено ухвалу, яка є предметом касаційного оскарження.
За таких обставин ККС визнає доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 76 КПК обґрунтованими та вважає за необхідне ухвалу апеляційного суду скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Що стосується доводів прокурора про порушення апеляційним судом вимог статей 404, 419 КПК, то касаційний суд звертає увагу на те, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК апеляційний суд при перегляді вироку, що оскаржується, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов’язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з’ясувати, чи повно, всебічно та об’єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов’язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст.404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст.6 Конвенції).
Детальніше з текстом постанови ККС від 18.02.2021 у справі No127/17123/19 (провадженняNo51-3517км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067338