Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі – Верховний Суд): головуючого – Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вагін Дмитро Сергійович,
на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2023 року у складі судді Остапчук Л. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Хилевич С. В., Шимків С. С.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до власника вебсайту «ВСЕ» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Рівненського тижневика «Льонокомбінат» про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів з вимогами про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
2. Відповідачі проти позову заперечували.
3. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, апеляційний суд в частині задоволених позовних вимог змінив рішення суду першої інстанції.
4. ОСОБА_1 оскаржила рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі. Також підставою касаційного оскарження зазначила порушення судами норм процесуального права.
5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про визнання недостовірною і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію інформацію, яка опублікована в засобах масової інформації. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
6. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду внаслідок поширення серед необмеженого кола людей завідомо неправдивої, образливої інформації, яка не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та завдає шкоди його діловій репутації, чим порушено його особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації, що гарантується статтею 299 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).
7. Тому, ОСОБА_2 просив:
– визнати недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію, наступну інформацію, опубліковану в таких засобах масової інформації:
Перша публікація
ІНФОРМАЦІЯ_16 року в мережі Інтернет на вебсайті «BCE» (ІНФОРМАЦІЯ_14/), де було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_15», в якій відповідачі безпідставно звинуватили його як суддю у:
«ІНФОРМАЦІЯ_17»;
«ІНФОРМАЦІЯ_18»;
«ІНФОРМАЦІЯ_18»;
«ІНФОРМАЦІЯ_19».
Друга публікація
ІНФОРМАЦІЯ_20 року на вебсайті «BCE» (ІНФОРМАЦІЯ_21/), де відповідачі знову поширили проти нього завідомо неправдиву, наклепницьку інформацію у статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_22», в якій безпідставно звинуватили його у вимаганні хабаря, зокрема у тому, що (стор.1):
«ІНФОРМАЦІЯ_22».
Третя публікація
ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/), де відповідачі опублікували чергову статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_23», в якій безпідставно звинуватили його у вимаганні хабаря, а саме (стор.1):
«..ІНФОРМАЦІЯ_23».
Четверта публікація
ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_24 де відповідачами на ІНФОРМАЦІЯ_25 фоторепортажу протесту знову поширено проти нього завідомо неправдиву, наклепницьку інформацію, безпідставно звинувативши його у вимаганні хабаря, а саме (стор.1):
«… ІНФОРМАЦІЯ_25».
В цьому ж фоторепортажі на останній (п`ятій) сторінці, де надруковано таку інформацію:
«ІНФОРМАЦІЯ_26».
П`ята публікація
ІНФОРМАЦІЯ_2 на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_24 де відповідачами опубліковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_27», в якій безпідставно звинувачено його у вимаганні хабаря, а саме (стор. 1):
«… ІНФОРМАЦІЯ_27».
Шоста публікація
ІНФОРМАЦІЯ_3 на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_24 де відповідачі опублікували відносно нього наклепницьку, образливу статтю під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_28 », в якій відповідачі безпідставно звинуватили його у вимаганні хабаря від позивачки у справі:
«… ІНФОРМАЦІЯ_29».
Сьома публікація
ІНФОРМАЦІЯ_5 на вебсайті «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/), де відповідачі опублікували статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_30», в якій опублікували інформацію, звинувачуючи його у вимаганні хабаря, незаконному заволодінні документами позивачки (стор. 1):
«ІНФОРМАЦІЯ_30»;
«ІНФОРМАЦІЯ_30».
Восьма публікація
На сторінці ІНФОРМАЦІЯ_31 року під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_32», де відповідачі безпідставно звинуватили його у вимаганні хабаря, незаконному заволодінні документами позивачки:
«ІНФОРМАЦІЯ_32»;
«… ІНФОРМАЦІЯ_32».
Дев`ята публікація
ІНФОРМАЦІЯ_6 на вебсайті «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/), власником якого є Рівненське об`єднання «Агенство «Рівнеінформ», де відповідачі опублікували щодо нього наклепницьку, образливу статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_33», в якій жирним шрифтом виділено наступне: «ІНФОРМАЦІЯ_34»;
– стягнути солідарно на його користь відшкодування заподіяної йому моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн з відповідачів: власника вебсайту «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/) Рівненського об`єднання «Агентство «Рівнеінформ», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , засновника та видавця Рівненського тижневика «Льонокомбінат» Рівненської громадської організації «Громадянський рух «Льонокомбінат»;
– зобов`язати власника вебсайту «ВСЕ» протягом десяти днів з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили розмістити в мережі інтернет на вебсайті «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/) спростування недостовірної інформації наступного змісту:
«ІНФОРМАЦІЯ_35»:
1) ІНФОРМАЦІЯ_8 – стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_15»;
2) ІНФОРМАЦІЯ_9 – стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_22»;
3) ІНФОРМАЦІЯ_36 року – стаття «ІНФОРМАЦІЯ_23»;
4) ІНФОРМАЦІЯ_37 року – фоторепортаж з недостовірною інформацією;
5) ІНФОРМАЦІЯ_2 – стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_27»;
6) ІНФОРМАЦІЯ_3 – стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_38»;
7) ІНФОРМАЦІЯ_5 – стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_30»;
8) ІНФОРМАЦІЯ_6 – стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_33».
На відшкодування моральної шкоди судом стягнуто суму заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі (вказати суму відшкодування)».
Зазначене спростування на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_24 власнику цього вебсайту виконати на аналогічному кольоровому фоні великим шрифтом та розміром, аналогічним розміру, яким на даному сайті викладено всі ці статті. Забезпечити безперервність його розміщення на вебсайті протягом двох місяців з моменту опублікування;
– зобов`язати засновника та видавця Рівненського тижневика «Льонокомбінат» протягом десяти днів з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили, розмістити на четвертій сторінці цього тижневика спростування недостовірної інформації наступного змісту:
«Засновником та видавцем тижневика «Льонокомбінат» Рівненської громадської організації «Громадянський рух «Льонокомбінат» було поширено недостовірну інформацію про суддю Рівненського міського суду ОСОБА_2 . Згідно з рішенням (назва суду) від (вказати число, місяць і рік) у цивільній справі (вказати номер) недостовірна інформація була поширена раніше у вигляді статті на ІНФОРМАЦІЯ_39 під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_32».
На відшкодування моральної шкоди судом стягнуто суму заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі (вказати суму відшкодування)».
Зазначене спростування Рівненському тижневику «Льонокомбінат» виконати на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_40.
– зобов`язати ОСОБА_4 та ОСОБА_1 протягом десяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену ними недостовірну інформацію шляхом опублікування в інтернеті на вказаному ним вебсайті за рахунок ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спростування недостовірної інформації наступного змісту:
«ІНФОРМАЦІЯ_42»:
1) ІНФОРМАЦІЯ_16 року – стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_15»’;
2) ІНФОРМАЦІЯ_9 – стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_22»;
3) ІНФОРМАЦІЯ_36 року – стаття «ІНФОРМАЦІЯ_23»;
4) ІНФОРМАЦІЯ_37 року – фоторепортаж з недостовірною інформацією;
5) ІНФОРМАЦІЯ_2 – стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_27»;
6) ІНФОРМАЦІЯ_3 – стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4»;
7) ІНФОРМАЦІЯ_5 – стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_30»;
8) ІНФОРМАЦІЯ_6 – стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_33».
На відшкодування моральної шкоди судом стягнуто суму заподіяної ОСОБА_15 моральної шкоди в розмірі (вказати суму відшкодування)».
Зобов`язати ОСОБА_4 та ОСОБА_1 забезпечити безперервність розміщення спростування на вказаному ним вебсайті протягом двох місяців з моменту опублікування;
– постановити окрему ухвалу в порядку статті 211 ЦПК та направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням ними професійної етики, умисного розповсюдження ними недостовірної, наклепницької і образливої інформації щодо нього, безпідставного звинувачення його у вчиненні злочинів (вимаганні хабаря, зловживанні службовим становищем, привласненні документів позивачки у цивільній справі).
8. У травні 2015 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив:
– визнати недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію, інформацію стосовно нього, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_43 року в мережі Інтернет на вебсайті «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/), власником якого є Рівненське об`єднання «Агенство «Рівнеінформ», а журналістом є ОСОБА_1 , – статтю образливого змісту під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_44 », в якій власник вебсайту «ВСЕ» та ОСОБА_1 образили його наступними словами:
«ІНФОРМАЦІЯ_45»;
«ІНФОРМАЦІЯ_46»;
«ІНФОРМАЦІЯ_47 »;
– зобов`язати власника вебсайту «ВСЕ» протягом десяти днів з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили, розмістити в мережі інтернет на вебсайті «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/) спростування недостовірної інформації наступного змісту:
«ІНФОРМАЦІЯ_48»:
ІНФОРМАЦІЯ_43 року – стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_49».
Зазначене спростування на вебсайті «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/) власнику цього вебсайту виконати на аналогічному кольоровому фоні великим шрифтом та розміром, аналогічним розміру, яким на даному сайті викладено всі зазначені статті. Забезпечити безперервність розміщення вказаного спростування на сайті протягом двох місяців з моменту його опублікування.
– зобов`язати ОСОБА_1 протягом десяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування в Інтернеті на вказаному ним вебсайті за рахунок ОСОБА_1 спростування недостовірної інформації наступного змісту:
«ІНФОРМАЦІЯ_50»:
ІНФОРМАЦІЯ_43 року – стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_51».
На відшкодування моральної шкоди судом стягнуто суму заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі (вказати суму відшкодування)».
Зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити безперервність розміщення спростування на вказаному ним веб-сайті протягом двох місяців з моменту опублікування.
9. У грудні 2016 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про часткову відмову від позову в частині відшкодування моральної шкоди.
10. Справа переглядалась судами неодноразово.
ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 05 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
12. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не довів належними і допустимими доказами поширення відповідачами негативної, неправдивої інформації, що порочить його честь та гідність в засобах масової інформації, оскільки поширена щодо нього інформація містить відомості щодо інших осіб, така інформація є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню. При цьому суд також врахував, що ОСОБА_2 , як суддя, є публічною особою, повинен зважати і на критичні висловлення.
ІV. Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
13. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 23 грудня 2016 року прийнято відмову ОСОБА_2 від позову в частині відшкодування моральної шкоди, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 липня 2016 року у частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди скасовано і провадження у справі в цій частині закрито.
14. Закриваючи провадження у справі в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із того, що 21 грудня 2016 року ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, подав заяву про відмову від заявлених ним частини позовних вимог .
15. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 23 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 липня 2016 року залишено без змін.
16. Постановляючи ухвалу, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, що відповідають зібраним у справі доказам, яким дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли між сторонами, і застосовано закон, який їх регулює.
V. Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Рівненського районного суду від 05 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 грудня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
18. Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив з того, що ОСОБА_2 було надано докази на спростування опублікованої інформації, зокрема:
– судові рішення у справі за позовом ОСОБА_16 до виконавчого комітету Рівненської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно за законом;
– судові рішення у справі за позовом ОСОБА_17 до Рівненської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування; матеріали справи за скаргою ОСОБА_17 на постанову старшого слідчого відділу прокуратури Рівненської області Малого В. О. від 07 квітня 2015 року про закриття кримінального провадження; постанова старшого слідчого СВ Рівненського MB УМВС Шоцького І. В. від 28 серпня 2015 року про закриття кримінального провадження; ухвала Здолбунівського районного суду від 10 листопада 2015 року у справі № 569/14804/15-к;
– матеріали об`єднаних кримінальних проваджень прокуратури Рівненської області за заявами ОСОБА_17 ; матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_18 до ОСОБА_19 , ОСОБА_20 про визнання частини квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, її поділ та визнання договору дарування частини квартири недійсним, які судом не прийнято до уваги, не досліджено та не оцінено, натомість судом першої інстанції без належної правової оцінки здійснено висновок про наявність оціночних суджень без спростування доводів позивача про наклеп та безпідставні звинувачення.
19. Крім того суд касаційної інстанції вказав, що суд першої інстанції не врахував, що спірні публікації не містять критики, що свідчить про те, що судом не перевірялись спірні публікації на предмет форми їх викладення.
20. Ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 23 грудня 2016 року про закриття провадження в справі в частині відмови ОСОБА_2 від позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди не оскаржувалась та скасована не була.
VІ. Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
21. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано інформацію, що стосується ОСОБА_2 , яка опублікована в засобах масової інформації:
– ІНФОРМАЦІЯ_5 на вебсайті «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/), де опубліковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_30»;
– ІНФОРМАЦІЯ_5 на стор. ІНФОРМАЦІЯ_52 під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_12 »;
– ІНФОРМАЦІЯ_6 на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_11 де опубліковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_53»;
– ІНФОРМАЦІЯ_13 на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_24 де опубліковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_44 »,
такою, що викладена на фактичних твердженнях, які підлягали перевірці на предмет їх достовірності, але ця інформація не була перевірена перед публікацією, тому могла містити недостовірну інформацію.
Відмовлено в частині позовних вимог щодо визнання недостовірною інформації, опублікованої:
– ІНФОРМАЦІЯ_8 в мережі Інтернет на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_11 де опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_15»;
– ІНФОРМАЦІЯ_9 в мережі Інтернет на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_11 де опубліковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_22»;
– ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_11 де опубліковано статтю під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_54»;
– ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_55;
– ІНФОРМАЦІЯ_2 на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_11 де опубліковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_27»;
– ІНФОРМАЦІЯ_3 на вебсайті «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/), де опубліковано статтю під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_28 » за спливом позовної давності.
Відмовлено в частині позовних вимог щодо спростування недостовірної інформації за недоведеністю і безпідставністю цих вимог до відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і відсутністю вказаних засобів масової інформації, а саме: вебсайту «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_24 та ОСОБА_21 тижневика «Льонокомбінат» станом на сьогодні.
22. Частково задовольняючи позовні вимоги в частині визнання інформації, опублікованої в засобах масової інформації ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_56 року, ІНФОРМАЦІЯ_13 на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_24 та ІНФОРМАЦІЯ_57 року в Рівненському тижневику «Льонокомбінат», такою, що викладена на фактичних твердженнях, які підлягали перевірці на предмет їх достовірності, але ця інформація не була перевірена перед публікацією, тому могла містити недостовірну інформацію, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 довів факт поширення стосовно нього недостовірної інформації, яка порушує його особисті немайнові права, що є підставою для її спростування.
23. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання інформації, опублікованої в мережі Інтернет на вебсайті «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/) ІНФОРМАЦІЯ_16 року, ІНФОРМАЦІЯ_20 року, ІНФОРМАЦІЯ_36 року, ІНФОРМАЦІЯ_37 року, ІНФОРМАЦІЯ_58 року, суд першої інстанції виходив з того, що позов подано до суду 05 лютого 2015 року, а тому позов в наведених позовних вимогах поданий зі спливом строку позовної давності.
24. Застосовуючи наслідки спливу позовної давності, суд першої інстанції врахував, що оскільки ОСОБА_2 як посадова та публічна особа мав усвідомлювати, що рівень уваги громадськості до нього та до його вчинків є набагато більшим і прискіпливішим ніж до пересічного громадянина, а отже перебіг строків позовної давності слід обчислювати саме із моменту їх публікації.
25. Відомовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про спростування недостовірної інформації за недоведеністю і безпідставністю цих вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не писала і не друкувала статті, на які посилається ОСОБА_2 у позовній заяві, а лише була одним із джерел інформації у написанні статей для ОСОБА_1 , яка використовувала таку інформацію, яка могла бути необ`єктивною, так як ОСОБА_4 , будучи представником ОСОБА_17 , могла бути зацікавленою, ОСОБА_2 не надано належних і переконливих доказів того, що відповідач ОСОБА_3 дійсно є власником вебсайту «ВСЕ», оскільки його анкетні дані і дані власника сайту, подані при його реєстрації, не співпадають, вебсайт «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/) та ОСОБА_21 тижневик «Льонокомбінат» на даний час недіючі, а тому замість вебсайту «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_24 та Рівненського тижневика «Льонокомбінат» ніхто не може друкувати спростування інформації.
VІI. Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
26. Постановою Рівненськогоапеляційного суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вагін Д. С., залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
27. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2023 року в частині частково задоволених позовних вимог змінено та викладено у такій редакції:
Визнано недостовірною і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, яка опублікована в засобах масової інформації:
– ІНФОРМАЦІЯ_5 на вебсайті «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/), де опубліковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_30»;
– ІНФОРМАЦІЯ_5 на стор. ІНФОРМАЦІЯ_52 під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_12 »;
– ІНФОРМАЦІЯ_6 на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_11 де опубліковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_53»;
– ІНФОРМАЦІЯ_13 на вебсайті «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/), де опубліковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_44 »,
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано недостовірною і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 , інформацію, яка опублікована в засобах масової інформації:
– ІНФОРМАЦІЯ_8 в мережі Інтернет на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_11 де опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_15»;
– ІНФОРМАЦІЯ_9 в мережі Інтернет на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_11 де опубліковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_22»;
– ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_11 де опубліковано статтю під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_54»;
– ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_55;
– ІНФОРМАЦІЯ_2 на вебсайті «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_11 де опубліковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_27»;
– ІНФОРМАЦІЯ_3 на вебсайті «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/), де опубліковано статтю під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_4 »
В іншій частині рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2023 року залишено без змін.
28. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
– апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про доведеність факту поширення стосовно ОСОБА_2 недостовірної інформації, яка порушує його особисті немайнові права;
– суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_3 як до неналежного відповідача, посилаючись на відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів на підтвердження того, що саме він є власником вебсайту www.ІНФОРМАЦІЯ_66. При цьому не доведено навіть те, що він є реєстратором сайту;
– ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є належними відповідачами у справі про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, як джерело та автор розповсюдженої недостовірної інформації, однак позовні вимоги ОСОБА_2 щодо них у заявлений ним спосіб задоволені бути не можуть, оскільки з 2018 року представник Рівненського тижневика «Льонокомбінат» у справі не з`являвся. У відкритому доступі в мережі інтернет (ІНФОРМАЦІЯ_59/) наявна інформація про припинення роботи редакції газети «Льонокомбінат» та виходу останнього номера газети з серпня 2018 року. Питання про залучення до участі в справі правонаступника, судом не розглядалось, відповідних клопотань ОСОБА_2 не подавав. Замість вебсайту «ВСЕ» ( ІНФОРМАЦІЯ_24 та ОСОБА_21 тижневика «Льонокомбінат» ніхто не може друкувати спростування інформації. З тих же підстав неможливо задовольнити позов і до ОСОБА_1 , оскільки вебсайт «ВСЕ» (ІНФОРМАЦІЯ_14/) на даний час також недіючий, доказів протилежного суду не надано;
– виходячи з об`єктивних обставин неможливості задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у спосіб заявлений ним про спростування недостовірної інформації, розповсюдженої щодо нього відповідачами в засобах масової інформації, для ефективного захисту його інтересів, апеляційний суд дійшов висновку про визнання як факту розповсюджену щодо нього вебсайтом «ВСЕ» та редакцією Рівненського тижневика «Льонокомбінат» інформацію недостовірною і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 .
VІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
29. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд.
30. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
– висновки судів про те, що ОСОБА_2 довів поширення ОСОБА_1 оспорюваної інформації та що внаслідок поширення такої інформації було порушено його особисті немайнові права, є помилковими;
– вжиті в оскаржуваних публікаціях висловлювання щодо ОСОБА_2 відображають власну оцінку ситуації, висловлену у формі оціночних суджень, тому не є недостовірною інформацією, що відповідно до статті 277 ЦК підлягає спростуванню;
– суди попередніх інстанцій не визначили, на підставі яких фактичних обставин, підтверджених належними доказами, був здійснений судами висновок про поширення інформації;
– суди не надали належної оцінки кожній із наведених фактичних підстав (обставин), які підтверджують достовірність публікацій, які спростовує ОСОБА_2 ;
– апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про дослідження відеорепортажу телеканалу «ІНФОРМАЦІЯ_60», офіційної прес-конференції прокурора, передачі «ІНФОРМАЦІЯ_61»), відеоматеріали яких наявні в справі на дисках CD-R «VS», однак суд не вирішив вказане клопотання та не дослідив ці докази.
ІХ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
31. 25 вересня 2024 року ОСОБА_2 подав відзив та навів такі аргументи для відмови у задоволенні касаційної скарги:
– апеляційний суд вірно відхилив доводи ОСОБА_1 щодо належності їй вебсайту, оскільки вона є автором публікацій, що нею і не заперечується, які містили недостовірні твердження;
– висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом, на які посилається ОСОБА_1 в касаційній скарзі, оскільки фактичні обставини є різними;
– із загального змісту оскаржуваної інформації є факт недобросовісної поведінки відповідачів та порушення правил журналістської етики;
– суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що в такому випадку інформація, опублікована відповідачами про ОСОБА_2 , за своїм характером є фактичними твердженнями, наклепом (безпідставним звинуваченням у вчиненні злочинів), не може вважатися оціночними судженнями.
32. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Х. Рух справи в суді касаційної інстанції
33. 18 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції.
34. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
35. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року продовжено позивачу строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
36. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року призначено справу до розгляду.
ХІ. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
37. На час подій, що є предметом спору, та на час ухвалення судового рішення, ОСОБА_2 був та є суддею Рівненського міського суду Рівненської області.
38. ІНФОРМАЦІЯ_62 року, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_63 та ІНФОРМАЦІЯ_43 року на вебсайті «ВСЕ» опубліковані статті, де міститься інформація щодо ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_57 року інформація аналогічного змісту опублікована у Рівненському тижневику «Льонокомбінат».
39. 05 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до авторів розповсюдженої інформації та власників веб-сайту і друкованого засобу про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди і просив визнати недостовірною та спростувати інформацію, викладену про нього в цих публікаціях.
40. З копії долученої ОСОБА_2 публікації на вебсайті «ВСЕ» за ІНФОРМАЦІЯ_16 року вбачається, що автором ОСОБА_1 фактично процитовано ОСОБА_4 , яка на той час представляла інтереси позивача у справі № 569/2845/13-ц за позовом ОСОБА_17 до Рівненської міської ради про визнання права власності на квартироволодіння в порядку спадкування. У змісті публікації відтворено твердження ОСОБА_4 про вимогу судді ОСОБА_2. надати неправомірну вигоду за задоволення позову та привласнення оригіналів документів на квартиру в справі, що розглядалась. При цьому такі твердження подаються автором у категоричній формі як констатація факту вчинення ОСОБА_2 неправомірних діянь («ІНФОРМАЦІЯ_64»). Надалі такі твердження повторювались, мали відсильний характер у публікаціях за ІНФОРМАЦІЯ_65 року, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_63 та ІНФОРМАЦІЯ_43 року на вебсайті «ВСЕ», а ІНФОРМАЦІЯ_57 року інформація аналогічного змісту опублікована у Рівненському тижневику «Льонокомбінат».
41. У справі № 569/2845/13-ц, в якій ОСОБА_17 звернулась із позовом до Рівненської міськради по визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, рішенням міського суду від 05 червня 2013 року під головуванням ОСОБА_2 відмовлено в позові, а представник ОСОБА_17 – ОСОБА_4 відмовилась від позову на стадії апеляційного перегляду справи, що підтверджується ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 15 жовтня 2013 року.
42. У справі № 569/8577/13-ц рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2013 року позов ОСОБА_16 до виконавчого комітету Рівненської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно за законом задоволено, встановлено факт проживання з спадкодавцем на момент його смерті та визнано право власності на спірну квартиру.
43. Постановою старшого слідчого відділу прокуратури Рівненської області В. Малого від 07 квітня 2015 року кримінальне провадження по окремому правопорушенню (епізоду) за фактом зловживання службовим становищем ОСОБА_2 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі – КК), що розслідується в межах об`єднаного кримінального провадження за ознаками складу злочинів, передбачених частиною третьою статті 190 (шахрайство), частин першої, четвертої статті 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), частини другої статті 364 (зловживання владою або службовим становищем), частини першої статті 384 (завідомо неправдиве показання) КК, закрито.
44. Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2015 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_17 на постанову слідчого від 07 квітня 2015 року про закриття провадження в справі. Ухвала набрала чинності 23 червня 2015 року.
45. Постановою старшого слідчого СВ Рівненського МВ УМВС в Рівненській області Шоцького І. В. від 28 серпня 2015 року було закрито кримінальне провадження в зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень.
46. З листа Приватного підприємства «Фріхост» (далі – ПП «Фріхост») від 15 січня 2016 року вбачається, що відносно домена ІНФОРМАЦІЯ_66 доменне ім`я зареєстроване користувачем, в профілі якого вказані дані: ОСОБА_22 , телефон НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса:
АДРЕСА_1 . Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2016 року за клопотанням представника ОСОБА_2 заявлений відповідач – Рівненське об`єднання «Агенство «Рівнеінформ» було замінено належним відповідачем – ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер якого НОМЕР_2 .
48. Із долученої відповідачем ОСОБА_3 копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера вбачається, що йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_3 . Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрований в смт Клевань, Рівненського району.
49. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтвердив, що ідентифікаційний номер не змінював, номер телефону йому не належав і він не був і не є власником вебсайту «ВСЕ». В рішенні по іншій цивільній справі його зазначено власником, однак це рішення він за пропуском строку не зміг оскаржити.
50. Тобто в листі ПП «Фріхост» зареєстровані дані ОСОБА_23 , які не співпадають з даними відповідача ОСОБА_3 .
51. Апеляційним судом встановлено, що з 2018 року представник відповідача Рівненського тижневика «Льонокомбінат» у справі не з`являвся. У відкритому доступі в мережі інтернет (ІНФОРМАЦІЯ_59/) наявна інформація про припинення роботи редакції газети «Льонокомбінат» та виходу останнього номера газети з серпня 2018 року. Питання про залучення до участі у справі правонаступника судом не розглядалось, відповідних клопотань ОСОБА_2 не заявляв.
XІІ. Позиція Верховного Суду
Характер спірних правовідносин
52. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає наступне.
53. Цей спір виник між позивачем, який перебував на посаді судді та відповідачем, яка була журналістом (див. пункт 5).
54. Спірні правовідносини охоплюються гарантіями статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), яка закріплює свободу вираження поглядів.
Загальні принципи
55. Верховний Суд на початку звертає увагу на загальні принципи щодо реалізації положень статі 10 Конвенції.
56. Свобода вираження поглядів є однією з основоположних засад демократичного суспільства та однією з базових умов його прогресу в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства». Як встановлено у статті 10 Конвенції, ця свобода підлягає обмеженням, які … однак повинні чітко тлумачитися, а необхідність будь-якого обмеження повинна бути переконливо встановлена … (див. пункт 40 рішення Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 15 вересня 2022 року у справі «Анатолій Єременко проти України»).
57. ЄСПЛ послідовно наголошував, що засоби масової інформації відіграють важливу роль у демократичному суспільстві. Хоча засоби масової інформації не мають переступати певні межі, зокрема щодо захисту репутації та прав інших, тим не менш, їхній обов`язок полягає у поширенні – у спосіб, сумісний з їхніми зобов`язаннями та відповідальністю – інформації та ідей щодо усіх питань, які становлять суспільний інтерес, у тому числі пов`язаних з правосуддям. Засоби масової інформації не лише мають завдання поширювати таку інформацію та ідеї, громадськість також має право отримувати їх. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висловлених ідей та інформації, але й форму, в якій вони поширені. Свобода журналістів також охоплює можливе використання певного перебільшення або, навіть, провокації (див. пункт 39 рішення ЄСПЛ від 06 травня 2003 року у справі «Перна проти Італії»).
58. Загальні принципи щодо підтримки авторитету судової влади наведені в рішенні ЄСПЛ від 23 квітня 2015 року у справі «Моріс проти Франції» (пункти 128-131):
«Питання щодо функціонування судової системи, інституції, яка є необхідною у будь-якому демократичному суспільстві, становлять суспільний інтерес. У зв`язку з цим, слід брати до уваги особливу роль судової влади у суспільстві. Для успішного виконання своїх обов`язків судова влада, як гарант правосуддя, основоположної цінності в державі, яка керується законом, повинна користуватися довірою громадськості. Тому може бути необхідним захист такої довіри від нападів, які завдають серйозної шкоди та по суті є необґрунтованими, особливо з огляду на обов`язок суддів, які піддаються критиці, проявляти розсудливість, що не дає їм можливості відповісти.
Вираз «авторитет судової влади» включає у себе, зокрема, поняття того, що суди є і здебільшого сприймаються суспільством як належний майданчик для вирішення правових спорів, а також ідею, що суспільство в цілому поважає суди і впевнене в їхній можливості виконувати зазначені функції.
Йдеться про довіру, яку повинні вселяти суди в демократичному суспільстві не тільки в обвинувачених в кримінальних справах, але й у громадськість загалом.
Проте за винятком нападів, які завдають серйозної шкоди та по суті є необґрунтованими, і враховуючи, що судді формують частину основоположної державної інституції, як такі, вони можуть у допустимих межах піддаватися персональній критиці, і не тільки теоретично чи у загальний спосіб. Так, діючи у межах своїх офіційних повноважень, судді є суб`єктами ширших меж допустимої критики, ніж звичайні громадяни».
59. Щодо рівня захисту свободи вираження поглядів пункт 2 статті 10 Конвенції містить небагато обмежень стосовно обговорення питань, які становлять суспільний інтерес. Таким чином, високий рівень захисту свободи вираження поглядів, за якого органи державної влади мають особливо обмежену свободу розсуду, надається, як правило, якщо твердження стосуються предмета суспільного інтересу, як, зокрема, у випадку тверджень стосовно функціонування судової системи, навіть у контексті проваджень, які ще не закінчені щодо інших підсудних. Рівень ворожості та потенційна серйозність конкретних тверджень не позбавляють права на високий рівень захисту свободи вираження поглядів, враховуючи наявність питання, яке становить суспільний інтерес (див. пункт 42 рішення ЄСПЛ від 22 грудня 2005 року у справі «Патурель проти Франції», пункт 125 згаданого рішення у справі «Моріс проти Франції»).
60. Для перевірки обґрунтованості втручання у право, гарантоване статтею 10 Конвенції необхідно дати відповідь на такі питання (див., згадуване рішення ЄСПЛ «Анатолій Єременко проти України»):
– Чи було втручання «встановлено законом»?
– Чи переслідувало втручання «законну мету»?
– Чи було втручання необхідним у демократичному суспільстві?
Застосування зазначених принципів у цій справі
1) Чи було втручання «встановлено законом»
61. У спірних правовідносинах Верховний Суд враховує, що згідно з частиною першою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
62. Відповідно до статті 297 ЦК кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
63. Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
64. Стаття 277 ЦК закріплює правове регулювання спростування недостовірної інформації.
65. А статті 297 та 299 ЦК гарантують право фізичній особі звернутись до суду з позовом про захист її гідності та честі, ділової репутації.
66. Отже, втручання було встановлено законом, зокрема відповідними положеннями ЦК (див. пункти 61-62, 64-65).
2) Чи переслідувало втручання «законну мету»
67. Верховний Суд переконався, що відповідне втручання переслідувало законну мету захисту репутації інших осіб і найголовніше – підтримки авторитету судової влади.
3) Чи було втручання необхідним у демократичному суспільстві
68. У цій справі Верховний Суд зважує баланс між двома конкуруючими інтересами – правом позивача на повагу до його честі та гідності, і право відповідача на свободу думки та слова.
69. В першу чергу Верховний Суд звертає увагу на те, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості шкоду (частина перша та абзац перший частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію»).
70. Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (пункт 46 рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс про Австрії»).
71. Верховний Суд вже вказував, що для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження – це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом – це передумова плюралізму поглядів (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 757/10886/20-ц (провадження № 61-13490св21), постанову Верховного Суду від 24 травня 2023 року в справі № 536/911/21 (провадження № 61-4812св23), постанову Верховного Суду від 05 лютого 2025 року в справі № 752/30879/21 (провадження № 61-4554св24)).
72. У цій справі при перевірці обґрунтованості втручання в права відповідача судами не в повній мірі було враховано характер оскаржуваних публікацій та наведено відповідне обґрунтування в судових рішеннях.
73. Так, судами не проведено розрізнення тверджень щодо фактів, оціночних суджень та образ у всіх публікаціях, щодо яких заявлено позовні вимоги (див. пункти 7-8). Зокрема, не враховано підхід ЄСПЛ та Верховного Суду (див. пункти 70-71) щодо відмінності між твердженнями щодо фактів та оціночними судженнями.
74. Верховний Суд нагадує, що ЄСПЛ визначив низку критеріїв, які стосуються забезпечення балансу між правом на свободу вираження поглядів і необхідністю підтримки авторитету судової системи (див., наприклад, пункти 44-45 і 47-49 рішення ЄСПЛ від 09 березня 2021 року у справі «Бенітес Моріана та Іньїго Фернандес проти Іспанії») та які мають застосовуватися національними судами (див. пункт 52 рішення ЄСПЛ від 08 жовтня 2020 року у справі «Горяйнова проти України»).
75. Верховний Суд вважає такі критерії відповідними під час розгляду цієї справи:
– внесок у дискусію з питання, яке становить суспільний інтерес;
– характер оскаржуваної публікації та обґрунтування судів попередніх інстанцій.
76. Верховний Суд зауважує, що, задовольняючи позовні вимоги у заявленому вигляді, суди не врахували, що у публікаціях обговорювалося питання хабарництва в національних судах, – тема, яка явно становила законний інтерес для широкої громадськості.
77. Верховний Суд зазначає, що у цій справі суди взагалі не розглянули, чи стосувалася публікація питання, яке становило суспільний інтерес, зосереджуючись виключно на правдивості оскаржуваних тверджень і шкоді, завданій репутації судді. У зв`язку з цим Верховний Суд підкреслює, що у публікаціях позивач згадується як суддя, і використані авторами твердження свідчать про існування незаконної практики, яка може становити собою кримінальне правопорушення. Враховуючи тяжкість обвинувачень, ці твердження могли підірвати авторитет судової влади. Проте, не проаналізувавши важливість питання, яке становило суспільний інтерес, у спорі, суди попередніх інстанцій не врахували основну функцію, яку преса виконує в демократичному суспільстві (див., пункт 62 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 2007 року у справі «Ліндон, Очаковські-Лоран і Жюлі проти Франції»), і не забезпечили баланс стосовно необхідності підтримки авторитету судової влади. Такий аналіз був особливо важливим з огляду на тему публікації – стверджувану незаконну поведінку судді і, таким чином, судової влади.
78. Верховний Суд підкреслює, що покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб, буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань, які становлять суспільний інтерес, та воно не повинно розглядатись, якщо для цього немає винятково вагомих підстав (див. пункт 31 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року у справі «Джерсільд проти Данії).
79. Верховний Суд також зазначає, що репортажі, які ґрунтуються на інтерв`ю або відтворенні тверджень інших осіб, відредаговані чи ні, є одним з найважливіших засобів, за допомогою яких преса може виконувати свою життєво важливу роль «громадського наглядача» (див. наприклад, пункт 59 рішення ЄСПЛ від 26 листопада 1991 року у справі «Обсервер» і «Гардіан» проти Сполученого Королівства»). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належать журналісту, і коли вони є цитатою іншої особи (див. рішення ЄСПЛ від 25 липня 1992 року у справі «Торгейр Торгейрсон проти Ісландії», пункт 65 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року у спарві «Джерсільд проти Данії»).
80. Беручи до уваги наведену практику (див. пункти 69-71), Верховний Суд зауважує, що у цій справі суди чітко не розрізнили фактичні твердження і оціночні судження. Зокрема, в публікаціях не виокремили загальний тон зауважень, висловлювання, які не містять фактичних даних, але містять критику, оцінку дій тощо. Також не з`ясували, чи могла настати відповідальність згідно із застосовним законодавством за посилання на твердження іншої особи, чітко вказуючи, ким був автор цих тверджень.
81. Крім того, у цій справі суди, частково задовольняючи позовні вимоги, в резолютивній частині зробили висновки, які стосувалися публікацій в цілому і не містили жодних конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширену в зазначених вище публікаціях, слід визнати недостовірною, не врахувавши, що повна публікація може містити як фактичні твердження, так і оціночні судження.
При цьому, позивач в касаційному порядку судові рішення не оскаржив,аргументів для зміни рішень не вказав,і така його процесуальна поведінка свідчить про повну згоду з постановою суду апеляційної інстанції (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 07 серпня 2024 року у справі № 602/119/18 (провадження № 61-14169св23)).
82. Зазначене в своїй сукупності, дає підстави для висновку, що причини, наведені судами для виправдання втручання в право на свободу вираження поглядів не були «відповідними та достатніми».
Задовольняючи позов, суди не забезпечили баланс між конфліктуючими інтересами у контексті зазначених вище факторів, а тому втручання у право на свободу вираження поглядів не було «необхідним у демократичному суспільстві».
XІІІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
83. Верховний Суд частково погоджується із доводами касаційної скарги, які дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.
84. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що судові рішення в оскарженій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в частині задоволених позовних вимог про визнання недостовірною і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію інформацію, яка опублікована в засобах масової інформації, що відповідатиме статтям 409, 412 ЦПК.
ХIV. Щодо розподілу судових витрат
85. За змістом частини тринадцятої статті 141 ЦПК, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
86. З урахуванням скасування Верховним Судом рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині, судові витрати, у виді судового збору сплаченого ОСОБА_1 за подання касаційної скарги в розмірі 488,00 грн, підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_2 .
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 401, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вагін Дмитро Сергійович, задовольнити частково.
2. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2023року у незміненій частині та постанову Рівненськогоапеляційного суду від 13 червня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про визнання недостовірною і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, інформації, яка опублікована в засобах масової інформації, скасувати.
3. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 488,00 грн судового збору.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.