Суддя приймає рішення, спрямовані на приховуванням від суспільства неоднозначних дій топ-«викривачів» О. Кубракова та О. Доценка, які є явно провокативними і в яких вбачається склад кримінального правопорушення. Про це заявив адвокат Дмитро Луценко під час чергового судового засідання у справі ПрАТ «Квіти України».
На думку адвоката, суддя Вищого антикорупційного суду Віра Михайленко під час розгляду цієї справи виявляє свою прихильність до сторони обвинувачення і порушує принцип гласності.
Про це повідомляє Ракурс.
Адвокат акцентує, що йдеться не про незгоду з процесуальним рішенням головуючої судді, а саме про упередженість. Сторона захисту має обґрунтовані сумніви в об‘єктивному розгляді справи по суті та вказує на дії головуючої судді, спрямовані на «задоволення всіх вимог сторони обвинувачення, сприяння стороні обвинувачення у доведенні саме протиправної позиції обвинувачених та прихованні неправомірної поведінки як сторони обвинувачення, так і топ-посадовців Кубракова О. М. та Доценка О. А. від суспільства».
З початку розгляду вказаної справи по суті здійснювалась онлайн трансляція судових засідань. Однак суддя Михайленко за власною ініціативою вирішила припинити таку трансляцію і заборонити журналістам використовувати стаціонарну апаратуру для фіксації перебігу засідань. Названа причина – досліджуватимуться протоколи негласних слідчих дій. Захист заперечував, прокурорка САП поклалася на розсуд суду.
Оголосивши вказану ініціативу, головуюча у справі суддя В. Михайленко зазначила: «Прокурор надала частину матеріалів НСРД і ми почали їх досліджувати. Але разом з тим, враховуючи, що зараз іде блок НСРД, суд ставить на обговорення питання про припинення трансляції і використання стаціонарної апаратури з урахуванням того, що особам, які є потенційними свідками у цьому кримінальному провадженні, може бути відомий зміст, інформація, яка отримана внаслідок негласних слідчих (розшукових) дій.
Я думаю, що усі тут професіонали і знають про те, що свідки не мають перебувати у залі судового засідання саме з огляду на цю заборону, знати про що йдеться мова до їх допиту».
Примітним у цій ситуації є те, що ініціатива припинення онлайн трансляції судових засідань ішла від суду, хоча саме сторони у справі (чи бодай одна із них), виходячи із своїх інтересів, мали би бути зацікавлені у цьому. Сам по собі вказаний факт уже дає підстави для того, щоб поставити під сумнів безсторонність та об’єктивність суду.
На думку захисника, очевидно, що суддя діє упереджено, з обвинувальним ухилом, нехтуючи обставинами і фактами, які викликають сумнів у законності дій сторони обвинувачення та поданих ним доказів, та взагалі виключають розгляд справи через порушення при складанні обвинувального акту та невідповідності вказаних у ньому обставин вимогам закону.
Припинення трансляції – щоб приховати зловживання при розслідуванні справи?
Сторона захисту вважає, що припинення онлайн трансляції судових засідань та забороні журналістам використовувати стаціонарну апаратуру для відеозапису судових засідань у цій справі насправді могло бути зумовлено викриттям у процесі дослідження доказів численних фактів порушення закону детективами НАБУ і прокурорами САП, встановленням обставин, які свідчать, що під виглядом НСРД здійснювалась провокація, а низку процесуальних документів було сфальсифіковано. У судовому засідання спливали просто «дикі» факти, як то: примушування детективами НАБУ підозрюваних до самовикриття; незаконне їх затримання без жодного процесуального оформлення; визнання особи підозрюваною та обвинуваченою з внесенням таких відомостей про неї до ЄРДР без жодної її причетності до розслідуваного злочину; притягнення завідомо невинних до кримінальної відповідальності; порушення принципу презумпції невинуватості та права на захист; встановлення детективами НАБУ заборони підозрюваному на спілкування з своїм захисником; не реагування детективами НАБУ та прокурорами САП на офіційно заявлені факти рейдерського захоплення столичної землі.
Під обґрунтований сумнів було поставлено статус О. Кубракова у цій справді як викривача з посиланням на те, що ніяких власне викривальних показань він не надавав, а НАБУ і САП його використали в інших цілях.
Багато претензій у сторони захисту виникло до самого судового процесу з розгляду цієї справи – зокрема, до дотримання головуючою суддею вимог закону щодо реалізації права на захист та правил дослідження доказів. За онлайн трансляції засідань усе це «йшло в ефір» і, безумовно, не сприяло утвердженню у суспільстві позитивного іміджу як НАБУ і САП, так і ВАКС. Навпаки – породжувало питання: а хіба таке можуть творити розпіарені на всі лади антикорупційні структури?
Крім того, припинення трансляції збіглося у часі з публікаціями ЗМІ щодо сумнівної репутації викривачів по справі – О. Кубракова та О. Доценка.
У публікаціях ішлося про тісні зв’язки Доценка з державою-агресором (наявність російського громадянства, навчання в академії при президентові РФ тощо), а Кубракова – з її союзником Бєлоруською республікою, їхню недобросовісну діяльність на різних посадах.
Захист вважає, що упереджене ставлення головуючої судді ВАКС В. Михайленко також вказує відсутність у неї бажання ще в підготовчому судовому засіданні з’ясовувати громадянство Кубракова. Річ у тім, що в обвинувальному акті детективи НАБУ і прокурори САП «забули» вказати громадянство цього пана як викривача, хоча закон вимагає обов’язкового його зазначення. Адвокати стверджують, що суддя добре розуміла важливість встановлення цього факту, однак умисно уникла його встановлення.
Враховуючи посади викривачів на момент їхнього залучення до конфіденційного співробітництва з НАБУ (Кубраков обіймав посаду віце-прем’єр-міністра – міністра інфраструктури, а Доценко був його підлеглим – керував департаментом у цьому міністерстві), з’ясування оприлюднених фактів, що вказують на неоднозначність їхньої діяльності, ймовірну залежність від спецслужб інших держав, є очевидним для реалізації принципів публічності та відкритості цього судового процесу. Тим більше, що така інформація безпосередньо «накладається» на обставини цієї справи, особливо щодо діяльності Кубракова і Доценка в ролі викривачів.
Суддя Віра Михайленко, як стверджує захист, «перекрутила обставини кримінального провадження на користь викривачів, фактично бажаючи допомогти приховати їх справжню роль та поведінку, приймає рішення щодо припинення трансляції, аби не дати можливості суспільству бути проінформованим про їх діяльність».
Адвокати нагадують, що з самого початку (з листопада 2023 року) судові засідання у цій справі (з розгляду клопотань про обрання підозрюваним запобіжних заходів, арешту майна тощо) транслювались наживо за ініціативи сторони обвинувачення. Під час цих засідань прокурорки САП оприлюднювали і детально зачитували протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, не переймаючись якоюсь там таємницею для «потенційних свідків». За словами адвоката Д. Луценка: «Під час такого оприлюднення прокурорка САП Дроботова Є. В. перекручувала обставини протоколу, надавала їх не в повному вигляді та робила акценти лише в такому спотвореному вигляді, щоби у громадськості виникло враження наявності ознак злочину в діях Копистири С. М.
Припинення трансляції судового засідання на цій стадії сприяє стороні обвинувачення, яка не бажає об’єктивного висвітлення суспільству інформації, яка справді міститься у вказаних протоколах. Адже, якщо громадськість матиме можливість послухати інформацію з даних протоколів негласних слідчих (розшукових) дій не за версією прокуророк САП, а в повному обсязі, то репутація, яку так намагаються створити для Кубракова О. М. і Доценка О. А., може похитнутись, та суспільство матиме можливість оцінити дійсні обставини, за яких високопосадовці займались провокаціями та маніпулюючи громадською позицією Копистири С. М., примушували його до дій».
Сумніви у безсторонності судді посилюються з урахуванням багатьох інших обставин, про які заявляла сторона захисту під час судового провадження і які свідчать про упереджений підхід суду та його прихильність до сторони обвинувачення, зазначає у своєму клопотанні і підсудний С. Копистира.
Як зазначає захист, схоже, суддя В. Михайленко переймається тими «особами, які є потенційними свідками», що були учасниками негласних записів, здійснюваних у процесі так званого слідчого експерименту.
Натомість не існує жодних підстав перейматися тим, що через онлайн трансляцію судових засідань «особам, які є потенційними свідками у цьому кримінальному провадженні, може бути відомий зміст, інформація, яка отримана внаслідок негласних слідчих (розшукових) дій». Адже саме цим особам достеменно відомий зміст проведених НСРД та отриманої у результаті їх проведення інформації. Бо вони були безпосередніми учасниками цих НСРД і їм краще за інших відомо не лише зміст НСРД та отриманої інформації, але й підтекст проведення цих НСРД – те, у що посвячене лише невелике коло керівників та детективів НАБУ, а також прокурорів САП.
Ці «потенційні свідки», що, як свідчать матеріали справи, діяли з провокативною метою. І нічого нового з дослідження матеріалів НСРД, яке надала суду прокурор САП Є.Дроботова, «потенційні свідки» не дізнаються з тієї простої причини, що вони знають про проведення цих НСРД та їх зміст набагато більше, ніж є у цих матеріалах. Тому скидається на те, що насправді для суду важливо не те, щоб Кубраков О. М., Доценко О. А. та Цомбар М. В. (детектив НАБУ, який діяв під вигаданим прізвищем) не дізналися з матеріалів НСРД чогось нового та невідомого для них, а навпаки – щоб вони часом не сказали чогось зайвого.
Матеріали НСРД, які прокурор надала суду для дослідження як докази, не є таємними. Ці матеріали були розсекречені та легалізовані ще у листопаді 2023 року, коли вони використовувались у судових засіданнях при обранні підозрюваним запобіжного заходу. У подальшому матеріали НСРД використовувались сторонами та судом при розгляді питань про зміну запобіжного заходу та продовження підозрюваним/обвинуваченим строку дії обов’язків. Ці судові засіданні проходили відкрито і транслювалися в онлайн режимі на сайті ВАКС.
Тобто матеріали НСРД, які суд мав дослідити у судовому засіданні, уже неодноразово були предметом дослідження слідчих суддів ВАКС та суду, яке відбувалося відкрито та транслювалося в онлайн режимі. Відтак, ці матеріали також відомі «особам, які є потенційними свідками» ще й із вказаних джерел.
Обвинувачені – категорично за гласність процесу
С. Копистира наголошує: «Як обвинувачений у цій справі, якому інкримінується вчинення тяжкого корупційного злочину, я зацікавлений у тому, щоб матеріали НСРД, у яких я «фігурую» (включно з аудіозаписами), стали надбанням суспільства. Я зацікавлений у тому, щоб суспільство достеменно знало як механізм «вчинення» мною інкримінованого мені злочину, так і механізм його «викриття» НАБУ і САП.
Йдеться про те, що під час дослідження матеріалів НСРД стануть відомими факти, які свідчать про: безпідставність проведення таких НСРД; порушення закону детективами НАБУ при їх проведенні; штучне створення ними ситуації щодо вимагання неправомірної вигоди та провокування її надання; добровільно-примусовий характер участі у них «потенційних свідків», зокрема, віце-прем’єр-міністра з відновлення України, міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Кубракова тощо».
Погодьтесь, не часто обвинувачені у вчиненні тяжкого корупційного злочину наполягають на максимальній публічності розгляду своєї справи. Видно, справді у цій справі щось не так, як подавали її суспільству НАБУ і САП, або ж – зовсім не так.
Європейський суд з прав людини виклав свою позицію по даному питанню в рішенні «Білуха проти України» від 09.11.2006, заява № 33949/02, п.п. 47-55, ECHR 2006 «наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб’єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об’єктивного критерію слід визначити, … що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться».
Суспільство має знати, як працюють антикорупційні органи
На переконання захисту, у вказаній справі цього поки що не видно. Суддя В. Михайленко не висловила переконливих аргументів на користь припинення онлайн-трансляцій судових засідань у цій справі, що позбавило суспільство максимально повно з’ясувати те, що ж саме НАБУ і САП інкримінують обвинуваченим у цій резонансній справі, а також у який спосіб та за допомогою яких доказів вони це довели. І зрештою, хто на шальках правосуддя виглядає більшим порушником – обвинувачені чи ті, хто обвинувачує.
Це є принципово важливим для суспільства, яке має достеменно знати про функціонування антикорупційних органів – вони діють як правоохоронні чи як репресивні.
Адже, як показує, світовий досвід нерідко відбувається «переродження» таких органів, які із інструменту утвердження правопорядку в державі перетворюються на небезпеку держави та її громадян.
Для України такий тривожний сигнал днями дала Польща, уряд якої ухвалив рішення про ліквідацію Центрального антикорупційного бюро через втрату ним суспільної довіри, політизацію, неефективність діяльності. Останніми роками антикорупційне бюро Польщі нагадувало не стільки орган правопорядку, скільки інструмент внутрішньої політичної та бізнесової боротьби, яке використовували для вибіркового кримінального переслідування, «зливу» інформації на політичних опонентів тощо.
Польський досвід свідчить про те, що коли суспільство припиняє вірити у незалежність та об’єктивність антикорупційного органу, він стає приреченим.
Що стосується України, то ми маємо також тривожні сигнали як щодо численних фактів сумнівної діяльності антикорупційних органів (від зловживань при розслідуванні – до обвинувачень у корупційних діяннях та державній зраді), так і щодо рівня суспільної довіри до них.
Так, згідно з опублікованими даними соціологічних досліджень Центру Разумкова (березень 2025 року), НАБУ не довіряють 62,3% респондентів, САП – 61,6%, судовій системі, до якої входить ВАКС, – майже 73%.
Відтак, не варто приховувати від суспільства судовий розгляд справ, які розслідували НАБУ і САП. Передбачений законом принцип публічності – це той засіб, який одночасно може «зцілювати» ці органи, або ж прискорювати їхню «кончину». Результат застосування такого засобу головним чином залежить від самого «пацієнта» – якою метою він керується у своїй діяльності та у який спосіб її досягає.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.