Чинний Кодекс законів про працю, який було затверджено у 1971 році, дійсно не в повній мірі відповідає сучасним реаліям. Це застарілий та складний у застосуванні нормативно-правовий акт.
Про це повідомила Катерина Цвєткова, адвокат компанії GOLAW в інтерв’ю Закон і БІзнес.
Головна складність полягає у тому, що кодекс не містить чітких алгоритмів дій у багатьох ситуаціях з трудових питань. Наприклад, при звільненні у зв’язку зі скороченням роботодавець повинен запропонувати працівнику всі наявні вакантні посади, які такий працівник може обійняти в силу свого досвіду, освіти, кваліфікації.
Однак жодною нормою трудового законодавства не передбачено, що такі вакансії потрібно пропонувати від дати попередження про звільнення і до дати звільнення включно. Не зазначено в законодавстві і про те, що працівнику необхідно запропонувати вільні робочі місця не лише за його місцем проживання, а також
і в інших містах країни. При цьому, якщо не дотриматись вказаних вимог, то працівник зможе поновитися на роботі в судовому порядку та стягнути з роботодавця заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповіді на такі проблемні питання можна знайти у судовій практиці, однак вони не передбачені трудовим законодавством. Отже, за таких умов доцільно розробити та прийняти новий документ, який чітко врегулює права та обов’язки сторін трудових відносин.