Суддя Касаційного господарського суду у Верховному Суді Ірина Колос розповіла про важливість спеціалізації суддів у сфері інтелектуальної власності та її вплив на якість і строки розгляду справ, нинішній склад судової палати КГС для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, до якої вона входить, і про те, які справи розглядає палата. Зупинилася на підставах та процедурі передачі справ на розгляд палати, об’єднаної палати та Великої Палати ВС.
Про це повідомляє Судова влада.
Суддя зазначила, що у 2022, 2023 роках господарські суди розглянули в три рази більше ІР-спорів, ніж суди цивільної юрисдикції. Це, на її думку, свідчить про тенденцію до зростання комерціалізації об’єктів ІВ. Минулого року приблизно 45 % ІР-спорів надійшло на розгляд Господарського суду міста Києва. Водночас досить високою залишається частка спорів за участю фізичних осіб, зокрема і за рахунок спорів про авторські й суміжні права, де суб’єкт права – автор твору (фізична особа).
Доповідачка відзначила, що спори щодо ТМ у 2022 році становили 14 % , а в 2023 році – близько 18 % загальної кількості ІР-справ. Вона звернула увагу, зокрема, патентних повірених на важливість правильності вибору суб’єкта для реєстрації прав на ТМ, основне призначення якої – вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. А саме: від того, за ким (юридичною чи фізичною особою) буде зареєстрована ТМ, може залежати юрисдикція вирішення спору, ефективність доказування правопорушення та захисту прав у сфері господарських відносин. Ірина Колос навела постанову КГС ВС від 5 грудня 2023 року у справі № 922/527/23. ТМ була зареєстрована на фізичну особу – засновника і керівника позивача. В цій справі суди відмовили позивачу – підприємству в частині вимог щодо порушення прав на торговельну марку за відсутністю порушеного права. Суди вважали, що позивач не довів, що саме йому належить право на торговельну марку.
Касаційний господарський суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій в цій частині та з посиланням на зміст ч. 2 ст. 495 ЦК України, статей 7, 8, 9, 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» вказав, які саме документи можуть свідчити про передачу прав на знаки для товарів і послуг.
Також обговорювали постанову ВП ВС від 17 квітня 2024 року у справі № 910/13988/20. Ірина Колос зауважила, що не може наразі коментувати її в контексті конкретних правовідносин учасників справи, але навела основні тези загального характеру, які, на її думку, потребують уваги та демонструють певні зміни (конкретизацію) у правових підходах до регулювання правовідносин у сфері використання добре відомих ТМ у зв’язку з прийняттям вказаного рішення ВП:
- визнання ТМ добре відомою Апеляційною палатою або судом не є способом набуття прав на ТМ;
- визнання ТМ добре відомою господарським судом здійснюється з метою захисту прав на неї;
- визнання ТМ добре відомою на певну дату є встановленням юридичного факту, який у позовному провадженні у змагальному процесі є необхідним для задоволення позову до конкретного порушника. Таке визнання не має обов’язкового значення для осіб, які не є сторонами у справі;
- за відсутності недобросовісності в реєстрації ТМ іншою особою позов власника добре відомої марки про скасування (визнання недійсним) свідоцтва (реєстрації) ТМ цієї особи може бути задоволений у межах загальної позовної давності, що не може бути менше як п’ять років від дати реєстрації ТМ;
- рішення Апеляційної палати як обов’язкове для Укрпатенту є інструментом охорони прав власника добре відомої ТМ, оскільки має правове значення у відносинах з Укрпатентом;
- положення ГПК України про юрисдикцію стосовно справ про визнання ТМ добре відомою не означають встановлення процесуальним законом способу захисту цивільного права. Інститут способів захисту є інститутом матеріального права;
- визнання ТМ добре відомою не є самостійним способом захисту, а є умовою надання особі захисту, зокрема шляхом визнання недійсним свідоцтва;
- право позивача на звернення з вимогою про визнання свідоцтва недійсним не є таким, що виникає з моменту визнання судом ТМ добре відомою;
- вимога про визнання позначення добре відомою ТМ не може бути окремою позовною вимогою.
Доповідачка звернула увагу, що КГС ВС вже переглянув у касаційному порядку першу справу, в якій застосував висновки вказаного рішення ВП ВС, це постанова від 30 травня 2024 року у справі № 910/6518/19. Зокрема, суд зазначив, що одним з аргументів відповідача у спорі про припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг у зв’язку з перетворенням його в загальновживане позначення щодо товару певного класу була наявність судових рішень, якими визнано спірний знак для товарів і послуг добре відомим в Україні відносно товару відповідного класу. При цьому в жодній із цих справ позивач у справі № 910/6518/19 стороною не був.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.