Під час вирішення питання щодо застосування такого заходу судна підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи-кривдника, враховуючи, що ці заходи пов’язані із протиправною поведінкою останнього
17 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа – ОСОБА_2.
Суд установив, що ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2, який активно вживав алкогольні напої та наркотичні засоби, поводив себе агресивно.
Відповідно до свідоцтва про право власності житлове приміщення, у якому мешкають сторони у справі,належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам її сім`ї: ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6.
ОСОБА_1 неодноразово зверталась до органів Національної поліції України з приводу психологічного насилля стосовно неї з боку її сина.
Вироком міського суду ОСОБА_2визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 185 КК України, та призначено йому покарання у вигляді громадських робіт. Позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь завдану майнову шкоду.
Рішенням міського суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду , заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2, в якому визначені тимчасові обмеження його прав та покладено на нього обов’язки, а саме:заборонено наближатися на визначену безпечну відстань не менше 5 метрів до ОСОБА_1, до місця її знаходження; заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1,якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2, переслідувати її та будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв ’язку особистої через третіх осіб. Обмежувальний припис видано строком на 6 (шість) місяців.
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1, суд зазначив, що покладення на ОСОБА_2 заборони перебувати у квартирі, співвласником якої він є, порушить його право на володіння та користування житлом, яке у нього є єдиним, а тому такий захід за встановлених обставин не є пропорційним.
Верховний Суд не погодився із таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Враховуючи положення цього Закону, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, що виконує захисну та запобіжну функції,і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним вище Законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи мало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право власності. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису в порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. Під час вирішення питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) що до вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи-кривдника, враховуючи, що ці заходи пов’язані із протиправною поведінкою останнього.
У справі, яка переглядалась, суд дійшов висновку, що існує обґрунтований ризик продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними.
Зазначене підтверджується фактичними обставинами справи та доказами, зокрема вироком суду, з яких вбачається вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо своєї матері і відсутність зміни своєї поведінки, тому пріоритет має бути надано безпеці постраждалої особи, а не праву власності кривдника, поведінка якого переходить у більш жорстку форму.
Постановою Верховного Суду від 17лютого 2021 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 29 жовтня2020 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису скасовано, у хвалено у цій частині рішення про задоволення заяви, видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 і заборонено йому перебувати у місці проживання (перебування) з ОСОБА_1 у квартирі та наближатися на відстань до 100 (ста)метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі No 766/13927/20-ц (провадження No 61- 17471св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95066994