Позивач звернувся до суду з касаційною скаргою з проханням скасувати постанову суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено в задоволенні позивних вимог про переведення на нього права покупця частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру. Також позивач просив визнати за ним право власності на частки нежитлової будівлі офісного центру та виплатити ТОВ «Бізнес центр “Шкільний”» кошти з внесених ним грошей на депозитний рахунок суду. Він посилався на положення ст. 362 ЦК України щодо переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, змінивши мотиви постанови апеляційного суду, зробив такі правові висновки.
Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
У разі продажу частки співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів (ч. 1 ст. 362 ЦК України).
Частиною четвертою ст. 362 ЦК України передбачено, що в разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що передбачені положеннями ст. 362 ЦК України обмеження щодо розпорядження своєю часткою стосуються лише продажу частки співвласником.
Переважного права інших співвласників на придбання частки не існує у випадках її відчуження іншим чином: шляхом укладення договорів міни, дарування, ренти (якщо майно передається безоплатно – ст. 734 ЦК України), довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту. Крім того, інші співвласники позбавлені переважного права на купівлю частки у праві спільної часткової власності в разі її продажу з публічних торгів.
Верховний Суд вважає, що положення ч. 4 ст. 362 ЦК України регулюють відносини виключно з переведення прав та обов’язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним із порушенням переважного права, а в разі відчуження частки спільної часткової власності шляхом укладення договору міни, дарування, ренти, довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту, а також внесення вкладу до статутного капіталу інші співвласники не мають переважного права на придбання такої частки. Саме тому на встановлені у справі правовідносини положення цієї статті не розповсюджуються.
Установивши, що відповідачі внесли вклад до статутного капіталу ТОВ «Бізнес центр “Шкільний”», Верховний Суд указав, що потрібно відмовити в задоволенні позову про переведення прав покупця з підстав його необґрунтованості, оскільки положення ст. 362 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини.
Постанова Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі № 520/2224/19-ц (провадження № 61-4067св21).