Тобто оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе одночасно з рішенням суду по суті спору.
17 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора.
Районний суд, з ухвалою якого погодився апеляційний суд, задовольнив заяву про забезпечення позову про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора.
Відповідач подав заяву про зустрічне забезпечення, однак районний суд відмовив у її задоволенні.
Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції та задовольнив заяву відповідача про зустрічне забезпечення, зобов’язавши ОСОБА_1 внести грошові кошти на депозитний рахунок суду.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, направив справу для розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження з огляду на таке.
Перелік судових рішень, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку, міститься у частині першій статті 389 ЦПК України.
Якщо суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції та прийняв постанову, якою вчинив дію, що передбачена в переліку дій, за наслідками вчинення яких ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зазначеному в пункті 3 частини першої статті 389 ЦПК України, така постанова є об’єктом касаційного оскарження.
Задовольняючи заяву про зустрічне забезпечення, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України вжиття заходів зустрічного забезпечення є не диспозитивним правом суду, а його обов’язком незалежно від майнового стану відповідача.
Проте Верховний Суд звернув увагу на те, що пункт 5 частини першої статті 353 ЦПК України визначає, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення.
Разом із цим ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом із рішенням суду по суті спору.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Таким чином, Верховний Суд погодився з доводами заявника, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є незаконною, оскільки суд апеляційної інстанції не мав повноважень на відкриття провадження у справі, а мав повернути апеляційну скаргу.
Враховуючи, що заявник обґрунтовував свою касаційну скаргу, зокрема й порушенням судом вимог статті 372 ЦПК України, Верховний Суд вважав за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження, оскільки Верховний Суд установив, що суд апеляційної інстанції неправомірно відкрив апеляційне провадження щодо перегляду ухвали, яка не може бути самостійним об’єктом оскарження.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі No 439/1347/19 (провадження No 61-17580св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95654290