Умовою належності майна, яке одержане за договором одного з подружжя, до об’єктів спільної сумісної власності є визначена законом мета укладення договору — інтереси сім’ї, а не власні: адвокат Вишневий

Відповідно до положень ч.3 ст.61 Сімейного кодексу, якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Пояснив адвокат Олександр Вишневий в матеріалі Закон і Бізнес.

Наведена норма кореспондується також із ч.4 ст.65 СК, за якою договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для іншого, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Велика палата ВС у постанові від 30.06.2020 у справі №638/18231/15-ц дійшла висновку, що

правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов’язань подружжя, що, за своїм змістом, свідчить про їх солідарний характер, незважаючи на відсутність у законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов’язаннями, що виникають із правочинів, укладених в інтересах сім’ї. Якщо наявність боргових зобов’язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов’язання повинні враховуватися при поділі майна подружжя.

Крім того, для визначення, чи є боргові зобов’язання, набуті одним з подружжя, спільними та чи підлягатимуть вони врахуванню під час поділу майна, потрібно з’ясувати, чи укладено договір в інтересах сім’ї, а не у власних, а також чи використано одержане за договором в інтересах сім’ї.

Якщо один з подружжя, уклавши відповідний правочин, отримує кошти чи інше майно, яке використовує в інтересах сім’ї, то в іншого виникає зобов’язання щодо повернення цих коштів. Однак, якщо гроші одержано для власних потреб, таке боргове зобов’язання поділу не підлягає.

ВС відзначив: суди дійшли правильного та обґрунтованого висновку, що спірне нерухоме майно, придбане подружжям під час

перебування в шлюбі та за кредитні кошти, використані в інтересах сім’ї. Тому таке майно підлягає поділу між ними в рівних частинах (постанова ВС від 13.02.2020 у справі №320/3072/18).

Таким чином, умовою належності майна, яке одержане за договором одного з подружжя, до об’єктів спільної сумісної власності є визначена законом мета укладення договору — інтереси сім’ї, а не власні, не пов’язані із сім’єю інтереси одного з подружжя.

Насамперед сам по собі укладений правочин не підтверджує тих обставин, що кошти, одержані на його виконання, були реально витрачені на придбання майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

ВС у постанові від 4.04.2018 у справі №1316/3987/12-ц зазначив, що суди не дослідили, у чиїх інтересах укладені договори позики та які докази свідчать, що саме вказані кошти були витрачені на придбання спірних квартир. Отже, сам борговий документ не доводить того факту, що гроші, які були за ним отримані, витрачено на придбання спільного майна, у результаті чого може виникнути спільний обов’язок щодо їх повернення.