Вчинення особою правопорушення за ч. 1 ст. 369 КК унеможливлює застосування ст. 75 КК навіть за сукупністю кримінальних правопорушень, одне з яких є некорупційним

Обставини справи: ОСОБА_1, який керував автомобілем у стані сп’яніння, зупинили працівники патрульної поліції. ОСОБА_1 висловив пропозицію
поліцейському ОСОБА_7 надати неправомірну вигоду за нескладання протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_7 викликав слідчо-оперативну групу для фіксації події кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК – на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 369 КК – на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш су ворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.

У касаційній скарзі прокурор зазначає, що апеляційний суд усупереч примітці до ст. 45, пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 65, ч. 4 ст. 74, ч. 1 ст. 75 КК безпідставно залишив вирок
місцевого суду без зміни, оскільки один зі злочинів, вчинених обвинуваченим, є корупційним.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: у ч. 1 ст. 75 КК передбачено, що звільнення від відбування покарання з випробуванням не застосовується за корупційне
кримінальне правопорушення. Згідно з приміткою до ст. 45 КК кримінальне
правопорушення, передбачене ст. 369 КК, яке вчинив обвинувачений, є корупційним кримінальним правопорушенням.

Таким чином, звільняючи ОСОБА_1 від відбування остаточного покарання,
визначеного за сукупністю злочинів, до якої входило і корупційне кримінальне
правопорушення (ч. 1 ст. 369 КК), на п ідставі ст. 75 КК, суд першої інстанції
неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме
застосував закон, який не підлягає застосуванню, а суд апеляційної інстанції,
переглядаючи вирок в апеляційному порядку, не звернув уваги на ці порушення
норм матеріального права, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, що відповідно до ст. 419 КПК є істотним порушенням вимог
кримінального процесуального закону, оскільки перешкодило суду ухвалити
законне та обґрунтоване судове рішення, і дійшов передчасного висновку про
залишення вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 без змін.

Детальніше з текстом постанови ВС від 27.09.2021 у справі No 234/1940/20 (провадження No 51-1866км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99926673