08 травня 2018 року ВП ВС розглянула справу No 757/45133/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Київенерго» про зобов’язання укласти договір про користування електроенергією та підключення нежилого об’єкту нерухомого майна до електропостачання, за касаційною скаргою ПАТ «Київенерго» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року, і прийняла постанову, в якій зазначила наступне.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач є власником цілісного майнового комплексу площею 815,60 кв. м по АДРЕСА_1, який раніше належав ВАТ «АК «Київреконструкція», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно від 19 квітня 2016 року No 57642298.
20 серпня 2014 року ОСОБА_3, діючи як фізична особа,звернувся до ПАТ «Київенерго» з заявою про переукладання на його ім’я договору про постачання електричної енергії до спірної нежитлової будівлі.
30 червня 2015 року позивач звернувся із заявою до ПАТ «Київенерго» для укладення договору про постачання електричної енергії та надав усі необхідні документи, що підтверджується тим, що надані документи були перевірені та виставлено рахунок від 30 червня 2015 року No 10842/ЗР за перевірку схеми вмикання і опломбування трифазного електролічильника, підключеного через вимірювальний трансформатор (напівпрямого вмикання), який позивач оплатив.
Жодних доказів про здійснення ОСОБА_3 господарської діяльності чи наміру укладення ним договору на постачання електричної енергії як господарського договору відповідно до вимог, передбачених статтею 3 та частиною третьою статті 179 ГК України) матеріали справи не містять.
15 липня 2015 року позивачу направлено лист за No 34КД/522/2857 та повідомлено про те,що відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ 31 липня 1996 року No 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за No 417/1442 (далі – ПКЕЕ), що діяли на час виникнення спірних правовідносин, договір з організацією може бути укладено за умови розірвання договору зі споживачем, який звільняє приміщення. Договір про постачання електричної енергії вважатиметься розірваним тільки після сплати усіх передбачених договором видів платежів, підписання та скріплення печатками акта звірки, додаткової угоди про розірвання з обох сторін.
Інших недоліків заяви про укладення договору про постачання електричної енергії не зазначено, не вказано на необхідність надання інших документів
ОЦІНКА СУДУ
Щодо юрисдикції
У справі, що переглядається, позивач просив суд зобов’язати відповідача укласти з ним договір про постачання електричної енергії до майнового комплексу, власником якого він став на підставі договорів купівлі-продажу саме як фізична особа, а не фізична особа – підприємець чи фізична особа – споживач для задоволення власних побутових потреб. Доказів здійснення позивачем як фізичною особою господарської діяльності і необхідності укладення договору про постачання електричної енергії як господарського, матеріали цивільної справи не містять.
Отже, суди зробили правильний висновок, що позов ОСОБА_3 у цьому випадку заявлений фізичною особою – власником нерухомого майна на забезпечення реалізації ним повноважень власника щодо користування своїм майном, який в силу вимог статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Щодо суті спору
Відповідно до ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Електропередавальна організація зобов’язана приєднувати до своїх електричних мереж електроустановки споживачів з дотриманням вимог законодавства України. Постачальники електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території не мають права відмовити споживачу або субспоживачу, електроустановки якого розташовані на цій території, в укладенні договору, за умови дотримання вимог законодавства України, зокрема цих Правил та інших нормативно-технічних документів.
У разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов’язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Постачальник електричної енергії зобов’язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) – передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією. За умови одночасного розірвання договору про постачання електричної енергії з попереднім споживачем, виплати всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, та звернення нового споживача щодо укладення договору про постачання електричної енергії в межах одного розрахункового періоду припинення електропостачання об’єкта не здійснюється.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов’язаний здійснювати оплату спожитої на таких об’єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів, після розірвання договорів зі споживачем, який звільняє приміщення. Тобто зобов’язання з розірвання договору про постачання електричної енергії з попереднім споживачем покладені на сторони такого договору і новий власник, який виявив бажання стати споживачем електричної енергії, не наділений ні повноваженнями вчиняти дії, направлені на розірвання договору про постачання електричної енергії, стороною якого він не був,ні нести будь-яких обов’язків у правовідносинах, які виникли між іншими суб’єктами.
Відмова відповідача у здійсненні дій щодо укладення договору про постачання електричної енергії з посиланням на існуючий договір з попереднім власником не ґрунтується на вимогах закону та порушує права нового власника щодо реалізації ним свого права власності на належне йому нерухоме майно.
Постанова ВП ВС від 08 травня 2018 року у справі No 757/45133/15-ц – http://reyestr.court.gov.ua/Review/74218787