Використання завідомо підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК) є самостійним складом злочину, який не охоплюється підробленням, складанням, видачею та збутом офіційного документа (частини 1, 2 ст. 358 КК). Використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред’явлено або подано особою, незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети.
Обставини справи: ОСОБА_1, заступник прокурора обласної прокуратури, у період відпустки звернувся до медичного закладу з проханням провести його лікування, хоча його не потребував. Після проведення первинного огляду заступник головного лікаря ОСОБА_2 доручила лікарю ОСОБА_3 провести лікування ОСОБА_1 в умовах стаціонару. На ОСОБА_1 було заведено медичну картку стаціонарного хворого. ОСОБА_3 вказала в цій картці на госпіталізацію ОСОБА_1 до відділення стаціонару, хоча ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у цьому лікувальному закладі не перебував, а відпочивав в іншому місті. Лікар ОСОБА_3 з метою створення видимості дійсного лікування ОСОБА_1 продовжувала вносити до медичної картки ОСОБА_1 дані про огляд та стан здоров’я ОСОБА_1 як пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні медичного закладу, за відсутності останнього в умовах стаціонару.
На підставі медичної картки стаціонарного хворого молодша сестра відділення стаціонару ОСОБА_4, яка не була обізнана про злочинні дії ОСОБА_3, внесла до листка тимчасової непрацездатності неправдиві відомості про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, який було завірено лікуючим лікарем ОСОБА_3 та виконуючою обов’язки відділенням ОСОБА_5, яка не була обізнана про злочинні дії ОСОБА_3, і того ж дня передано ОСОБА_1.
ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до прокурора області щодо надання
невикористаних 12 календарних днів щорічної відпустки у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю, для чого надав листок непрацездатності, на підставі якої
наказом прокурора області ОСОБА_1 було надано 12 календарних днів
невикористаної відпустки. У результаті використання ОСОБА_1 завідомо
неправдивого листка непрацездатності йому було нараховано та виплачено грошові кошти в сумі 11 466,72 грн за рахунок фонду оплати праці прокуратури області та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в області, а також – за період відпустки за рахунок фонду оплати праці прокуратури області – 11 908,07 грн.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК у зв’язку з недоведеністю того, що було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Апеляційний суд вирок місцевого суду залишив без зміни.
Позиція ККС: ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: з матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про
виправдання ОСОБА_1 у зв’язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, посилаючись на відсутність у нього умислу на заволодіння бюджетними коштами шляхом обману. Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що використання завідомо підробленого документа кваліфікується за ч. 4 ст. 358 КК незалежно від мети особи, яка його використовує, та помилково ототожнив таку мету з умислом на використання завідомо підробленого документа.
Апеляційний суд не врахував того, що виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК за заволодіння чужим майном шляхом обману не виключає наявності в його діях
складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК та безпідставно самостійно не застосував закон, який підлягав застосуванню.
Використання підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК) є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями підроблення, складання, видачі та збуту і передбачений окремою кримінально-правовою нормою із самостійною
санкцією. Тому відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень,
передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 358 КК, або ст. 190 КК, не впливає на доведення факту вчинення використання підробленого документа. При цьому використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред’явлено або подано особою незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети.
Детальніше з текстом постанови ВС від 07.09.2021 у справі No 591/7446/17 (провадження No 51-8км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99575355