Відсутність підтвердження факту підписання та подання заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами саме засудженим до довічного ув’язнення, є підставою для відмови

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за ухвалою місцевого суду
відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку цього суду від 08.11.2012. Суд установив, що засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у виправній колонії. Проте заява від імені засудженого надійшла до суду не через
адміністрацію цієї установи виконання покарань, як це встановлено положеннями ст. 113 КВК та ч. 1 розділу ХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарання, затверджених наказом МЮ від 29 .12.2014 No 2186/5. Недотримання правил відправлення кореспонденції засудженим викликало у суду сумнів у тому, що заяву від його імені підписано та подано саме ним.

Апеляційний суд ухвалу місцевого суду залишив без зміни.

Позиція ККС: залишено без змін ухвали місцевого та апеляційного судів.

Обґрунтування позиції ККС: як убачається з матеріалів справи, до місцевого суду надійшла заява про перегляд вироку цього суду від 08.11.2012, відповідно до якого ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі, яке
він відбуває у виправній колонії.

При перевірці вказаної заяви встановлено, що вона не містить таких обов’язкових реквізитів як дата, прізвище, ім’я та по батькові (або ініціали) її автора а ідентифікувати особу, яка відповідно до процесуального закону має право на звернення до суду, виключно за підписом не виявляється можливим.

Із системного аналізу положень глави 34 КПК убачається, що процесуальний закон стандартизує форму і структуру заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та містить імперативну вимогу про обов’язкову
наявність елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення
судом питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

З огляду на відсутність будь-яких даних на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 підписав та подав до суду цю заяву, місцевий суд ухвалою відмовив
у відкритті провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Під час апеляційного перегляду ухвали місцевого суду, суд апеляційної інстанції відхилив доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 міг передати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами як кореспонденцію захиснику під час побачення, оскільки жодних відомостей на підтвердження таких доводів суду не надано.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується, адже заяву подано за обставин, які не надавали суду можливості переконатися
у правильності вказаних у ній даних щодо суб’єкта звернення, а тому рішення про відмову у відкритті провадження за вказаною заявою відповідає вимогам ч. 2 ст. 464 КПК.

Наведені засудженим у касаційній скарзі доводи про те, що місцевий суд повинен був застосувати положення ч. 3 ст. 464 КПК та надати йому строк для усунення недоліків є необґрунтованими, адже вказані правила застосовуються до заяви, не оформленої згідно з вимогами процесуального закону, лише тоді, коли до суду звернулася особа, якій законом надано таке право. У такому випадку, через неможливість ідентифікувати суб’єкта звернення як учасника даного кримінального провадження, суд був позбавлений змоги постановити ухвалу та надати строк для приведення поданої заяви відповідно до вимог КПК.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що немає безумовних підстав для скасування судових рішень.

Детальніше з текстом постанови ВС від 22.10.2020 у справі No 1-7/12 (провадження No 51-1232км18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/92483005