Про власний досвід проживання війни та породжені нею можливості, рішучість позиції і результативність спільнодії з міжнародною професійною спільнотою, важливість ролі і перспективи розвитку медичного права під час війни і в післявоєнний час, настанови адвокатам, які на старті медико – правової кар’єри, в інтерв’ю для ADVOKAT POST розповіла адвокат Ірина Сенюта, перша в Україні професорка з медичного права, Голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ, завідувач кафедри медичного права Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Пані Ірино, воєнний час для багатьох пов’язаний з переоцінкою життєвих цінностей, з переосмисленням важливих речей, змінами місця проживання, побуту, дозвілля. Переміни торкнулися особистого життя і професійної діяльності адвокатів. Як змінилися Ваші очікуванні і плани на 2022 рік з початком війни?
Війна — це хвороба, як говорив Антуан де Сент-Екзюпері. Як і будь-яка складна хвороба, війна ділить життя на «до» і «після». Як «до», так і «після» я вчусь жити сьогодні, а не вчора чи завтра, займаюсь улюбленою справою професійного життя і не забуваю мріяти, щодня крокуючи до зорепаду здійснених мрій.
Побутують різні погляди на війну. Попри біль, тривоги, страждання, на Вашу думку, війна це обнулення попередніх досягнень і напрацювань, втрачені шанси чи точка відліку нових можливостей?
Я не обнулила свої попередні досягнення і напрацювання, мої знання, як моя скарбничка, завжди зі мною, намагаюсь вчитись приймати нові реалії (не війну, бо це якийсь сюр), справно вести справу свого професійного життя і залишатись «парасолькою» від життєвих негараздів для інших, хто вірить мені і сподівається на допомогу. Війна дала мені можливість вкотре переглянути пріоритети, усунути те, що неважливо мені, зосередитись на ціннісних орієнтирах особистого, професійного і громадського життя.
Ваша активна громадянська і професійна позиція сьогодні сприяє утвердженню рішучої підтримки України і засудженню агресії росії зі сторони міжнародних медико — правових організацій. Як вдається доносити правду світу про воєнні злочини росії в Україні, гуманітарну кризу, про потребу підтримки і допомоги?
Мені видається, що в основному кожен намагався і намагається зробити все, аби перемогло добро, правда, світло, людські цінності, тобто перемогла Україна. У нас чимало фронтів, і потрібна синергія перемог на усіх, аби досягнути цілісної перемоги України. Тому я роблю все, що від мене залежить, аби донести правду про ситуацію в Україні, про жахіття і кровопролиття, тортури, які є в 21 столітті. Було непросто досягнути рішень професійних спільнот, які б не просто співчували, а спільнодіяли через рішучі кроки, ізолюючи представників агресора від визнаних професійних товариств. Приміром, як член Правління Європейської асоціації медичного права я писала чимало листів членам Правління, виступала на засіданнях, відстоюючи позицію виключення представників агресора з членства, скасування інституту національного представництва ЄАМП у росії. Результативності слугували напевно комунікація, довіра до мене і моя рішуча позиція. І я дуже вдячна усім колегам за спектральну підтримку та допомогу. Це дуже цінно!
Медичне право чутливо відреагувало на виклики, пов’язані з пандемією коронавірусної хвороби у 2019 — 2021 роках. Як Ви оцінюєте важливість ролі і перспективи розвитку медичного права під час війни і в післявоєнний час?
Так, царина медичного права вже тривалий час у непростих умовах, адже проблематика як коронавірусу, так і збройної агресії, пронизує її, породжує нові виклики та перепони. Однією з таких на практиці спостерігаю штучне встановлення «імунітету від юридичної відповідальності». Про що я: розуміючи непростий медичний фронт, як коронавірусний, так і воєнний, все ж вважаю, що навіть у таких складних умовах якість медичної допомоги не може бути «списана на бойові втрати». Правоохоронна та медична система не повинні «закривати очі» на порушення прав пацієнтів. Непрості умови воєнного часу навпаки повинні посилити внутрішню безпеку прав людини – медичного працівника та пацієнта, які зазнають атак ворога.
Ключова роль медичного права в умовах збройного конфлікту – це концепція медичного нейтралітету. Дуже важливо, аби з-поміж воєнних злочинів «не загубилась» медична складова. Сьогодні чимало прикладів воєнних медичних злочинів, які потребують документування: руйнування лікарень, вбивства лікарів, донорів, пацієнтів, насильницьке донорство, відсутність доступу до необхідної медичної допомоги та лікарських засобів тощо. І також проблематика сексуального насильства у воєнний час теж є площиною медичного права через вагому медико-правову складову. Незалежно від складних умов сьогодення медичне право продовжує розвиватись у трьох напрямах: як галузь права, наука та навчальна дисципліна. Вірю, що після збройного конфлікту медичне право продовжуватиме активно розвиватись, адже завдяки цій галузі можна сформувати правову медицину в Україні, а також мати лідируючу позицію на європейській арені. У нас дуже цікавий національний досвід у сфері медичного права. На мою думку, для медичного права буде чимало перспектив, з-поміж яких назву три, як приклад: медичний нейтралітет в мирний час (правозахисна концепція), медичний туризм (у т.ч. внутрішній, адже сьогодні можна оцінити переваги і недоліки медицини в різних регіонах при внутрішньому переміщенні осіб), захист персональних даних у сфері охорони здоров’я (вічнозелена тема).
З початком повномасштабного вторгнення адвокати зіштовхнулися з численними викликами, чимало хто постав перед необхідністю вибору нових видів діяльності. Що має ґрунтовно обміркувати адвокат та які можливості зважити, перш ніж прийняти рішення про спеціалізацію та розпочати практикувати в галузі медичного права?
Практика у сфері медичного права дуже сенситивна, ти постійно занурюєшся в життєві трагедії, зруйновані долі в дуже непростій галузі, яка пов’язана з такими основними благами як життя і здоров’я. Тому це велика відповідальність, необхідність стресостійкості та емпатії. А ще це соціально відповідальна сфера, де чимало доводиться робити pro bono. Якщо адвокат вирішує практикувати у сфері медичного права, то повинен також врахувати, що комплексність галузі вимагає спектральних знань права, а специфіка галузі – в поєднанні медицини і права з етичною барвою. Тому це дуже цікаво, але і великий виклик особливо на старті кар’єри. На професійній полиці точно повинні бути не лише юридичні, а й медичні енциклопедії).
І наостанок, які побажання колегам — адвокатам, щоб вистояти в умовах воєнного часу, пройти свою внутрішню війну, зберегти і примножити власні здобутки та наблизити перемогу?
Вірити в себе, вірити в те, що дає Вам силу (кожен обирає для себе у що вірити), знайти свій рецепт для балансу внутрішнього стану, адже зовнішня ситуація дзеркалитиме його, жити сьогодні (навіть зараз), робити те, що любиш і любити те, що робиш, дарувати людям крихточку себе, наповнюючись добром, що твориш. Все сукупно допоможе зберегти себе справжнього, перемогти Україні і зробити її місцем щасливих людей.
З вірою у перемогу, надихаючись експертним досвідом і порадами збереження особистісного ресурсу та професійного розвитку в умовах воєнного часу, розмову вела Лариса Гретченко, керівник проєктів і програм Вищої школи адвокатури НААУ.