ВП ВС конкретизувала висновок КГС ВС щодо процесуальних документів, залишення без розгляду яких може бути оскаржено окремо від рішення суду

Вжите в пункті 14 частини першої статті 255 ГПК України (пункті 16 частини першої статті 353 ЦПК України) поняття «заява» потрібно розуміти як заяву по суті справи (вид звернення до суду), яка за своїм змістом та процесуальному значенню (в частині ініціювання певного провадження) тотожна поняттю «позов»

Ухвала про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, по-перше, така ухвала відсутня в наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України (частині першій статті 255 ГПК України) переліку, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.

Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна
недійсним і скасування реєстраційного запису реєстратором, за касаційною
скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

20 вересня 2021 року у судовому засіданні місцевого суду представник позивача заявив клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування.

Протокольною ухвалою місцевого суду від 20 вересня 2021 року заяву представника позивача про забезпечення доказів залишено без розгляду, оскільки заявник не надав підтвердження направлення копії поданої заяви іншим учасникам справи.

Ухвалою від 24 грудня 2021 року апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на вказану протокольну ухвалу, оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України серед переліку ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, ухвала про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду не наведена.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перелік судових рішень, які ухвалені за наслідками розгляду заяви про забезпечення доказів та які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, законодавець виклав у пункті 2 частини першої статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України).

До таких судових рішень процесуальним законодавством віднесено ухвали щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів. Можливості оскарження ухвали про залишення без розгляду заяви про забезпечення доказів законодавець у пункті 2 частини першої статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) не передбачив.

Визначальним при розгляді цієї справи є тлумачення пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України, який допускає можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвал щодо залишення позову (заяви) без розгляду. Аналогічні за змістом приписи містяться і в ГПК України (пункт 14 частини першої статті 255).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в пункті 16 частини першої статті 353 ГПК України та пункті 14 частини першої статті 255 ГПК України йдеться про право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, а не будь-якої іншої заяви чи клопотання.

Тож ухвали про залишення без розгляду заяв (клопотань) з процесуальних питань можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, якщо: це прямо передбачено у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України),
наприклад, залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового
провадження; ухвала суду відсутня в переліку ухвал, викладеному в частині
першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), якщо цього вимагає
забезпечення права особи на судовий захист, тобто в силу специфіки певної
ухвали заперечення щодо неї не може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору.

Оскільки законодавець використав категорію «заява» послідовно в дужках (а не через кому чи із застосуванням розділових сполучників) після слова «позов», то вжите у цій нормі права поняття «заява» потрібно розуміти як заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю «позов».

Отже, заява про забезпечення доказів не є «заявою» в розумінні пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України.

Водночас та обставина, що ухвала про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду не зазначена в пунктах 2 та 16 частини першої статті 353 ЦПК України (пунктах 2, 14 частини першої статті 255 ГПК України), сама по собі ще не виключає можливості апеляційного оскарження такої ухвали у певному
порядку.

Для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має
особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший
спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої
інстанції окремо від рішення суду.

У контексті справи, що переглядається, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що залишення без розгляду заяви про забезпечення доказів з підстав недотримання вимог щодо її форми та змісту не перешкоджає повторному зверненню учасника процесу з аналогічною заявою. Так само заявник не
позбавлений можливості звернутися з відповідним клопотанням у межах
апеляційного перегляду справи на підставі частини третьої статті 367 ЦПК
України, обґрунтувавши в апеляційній скарзі на рішення суду по суті спору
неправомірність залишення без розгляду судом першої інстанції заяви про
забезпечення доказів.

Отже, ухвала про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду не
підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки,
по-перше, така ухвала відсутня в наведеному в частині першій статті 353 ЦПК
України переліку та, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому
провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої
заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по
суті спору.

З огляду на висновки, зроблені в цій постанові, Велика Палата Верховного Суду констатує, що Київський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного
провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на протокольну
ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року з додержанням вимог пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України.

З урахуванням висновків викладених у постанові, Велика Палата Верховного Суду відступає (шляхом конкретизації) від висновку, сформульованого у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11
вересня 2018 року у справі № 916/1461/16, від 26 лютого 2019 року у справі №
910/12099/17, від 12 березня 2019 року у справі № 918/361/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 910/1979/19, від 24 лютого 2020 року у справі № 905/639/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 910/1846/21, від 10 листопада 2021 року у справі № 922/1543/19 про те, що до процесуальних документів, залишення без розгляду яких може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду, належать заяви, подані по суті справи: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, а також заперечення чи пояснення третьої особи щодо позову або відзиву є нічим іншим, як письмовим викладом позиції учасників процесу, яка, крім вміщення у вказаних документах, може бути сформульована усно безпосередньо в судовому засіданні.

Водночас залишення без розгляду заяв, перелік яких міститься у частині другій статті 161 ГПК України (крім позовної), жодним чином не перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки учасники справи не позбавлені
права довести до відома суду свою позицію у будь-який інший передбачений
процесуальним законом спосіб (зокрема, шляхом надання усних чи письмових
пояснень по суті спору). До того ж право особи на виклад своєї позиції у заяві по суті справи може бути захищене шляхом включення заперечень на відповідну
ухвалу суду до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене за результатами
вирішення спору.

Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 13 листопада 2024 року у справі №757/47946/19-ц можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123481393

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.