Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача
17 грудня 2019 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – відповідач, ВККС України, Комісія), в якій просив:
– визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не відновлення кваліфікаційного оцінювання, зупиненого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 193/вс-17 від 17 липня 2017 року, та/або щодо не оформлення результатів такого кваліфікаційного оцінювання шляхом прийняття колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у письмовій формі рішення про підтвердження відповідності займаній посаді судді та не направлення його до Державної судової адміністрації України та Окружного адміністративного суду міста Києва для врахування в роботі;
– зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України оформити результати кваліфікаційного оцінювання шляхом прийняття колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у письмовій формі рішення про підтвердження відповідності займаній посаді судді та направити його до Державної судової адміністрації України та Окружного адміністративного суду міста Києва для врахування в роботі;
– визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року в частині виключення зі списку осіб, щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 ;
– зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України прийняти рішення про внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року в частині виключення зі списку осіб, щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що наразі, у відповідності до вимог частини шостої статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наявні підстави для відновлення кваліфікаційного оцінювання позивача зі стадії, на якій воно було зупинене рішенням Комісії № 193/вс-17 від 17 липня 2017 року, а також після прийняття Національним агентством з питань запобігання корупції рішень від 09 лютого 2018 року №199 та № 200, якими встановлено відсутність з боку позивача правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 366-1 Кримінального кодексу України; точність оцінки задекларованих майна та активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел; за результатами перевірки на наявність конфлікту інтересів порушень не встановлено; ознак правопорушення, передбаченого статтею 368-2 Кримінального кодексу України, не виявлено.
На переконання позивача, невчинення дій щодо відновлення кваліфікаційного оцінювання позивача зі стадії, на якій воно було зупинене свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Також позивач зазначає, що не завершивши, в порушення вимог чинного законодавства, вже розпочате щодо нього кваліфікаційне оцінювання, або не визнаючи його завершеним позитивно, ВККС протиправно призначено нове кваліфікаційне оцінювання, а тому вважає, що відповідач зобов`язаний прийняти рішення про внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року в частині виключення зі списку осіб, щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 .
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито провадження у справі №9901/611/19 та призначено до розгляду 27 січня 2020 року.
У судове засідання 15 березня 2021 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Судові засідання неодноразово переносилися через неявку в судові засідання представника відповідача.
За правилами частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому згідно з частиною дев`ятою цієї статті суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.
Ураховуючи наведені приписи процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року в частині виключення зі списку осіб, щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 та зобов`язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України прийняти рішення про внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року в частині виключення зі списку осіб, щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Установлені судом обставини справи
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Комісія) від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
ОСОБА_1 07 грудня 2016 року звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
Рішенням Комісії від 13 грудня 2016 року № 145/вс-16 ОСОБА_1 допущено до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема ОСОБА_1 .
Комісією 08 лютого 2017 року прийнято рішення № 17/вс-17 про допуск ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
ОСОБА_1 16 лютого 2017 року склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 75,75 бала, і згідно з рішенням Комісії від 17 лютого 2017 року № 12/зп-17 допущений до виконання практичного завдання на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах процедури конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду.
За результатами виконаного 21 лютого 2017 року практичного завдання ОСОБА_1 набрав 94,5 бала та згідно з рішенням Комісії від 29 березня 2017 року №22/зп-17 визнаний таким, що допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах процедури конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Загальний результат складеного кандидатом іспиту становить 170,25 бала.
Відповідно до частини третьої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 24/зп-17 запроваджено тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду у межах конкурсу, оголошеного 07 листопада 2016 року.
ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
До Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 12 квітня 2017 року.
Комісією у складі Колегії досліджено суддівське досьє, висновок, наданий Громадською радою доброчесності, пояснення кандидата і 21 квітня 2017 року проведено співбесіду.
За результатами співбесіди відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» прийнято рішення про внесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у цьому суді.
До Комісії 11 липня 2017 року Громадською радою доброчесності передано рішення про надання інформації на доповнення до висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, яке затверджено того ж дня.
Комісія 12 липня 2017 року у пленарному складі дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду зазначеного питання на 17 липня 2017 року з метою надання судді можливості ознайомитись з рішенням Громадської ради доброчесності та надати свої письмові пояснення і заперечення.
До Комісії 17 липня 2017 року надійшла заява ОСОБА_1 про те, що під час проведення конкурсу на посаду судді Верховного Суду кандидат систематично відчував тиск з боку правоохоронних органів, деяких членів ГРД, окремих політиків, журналістів та громадських активістів з метою створення штучних перешкод успішному завершенню участі кандидата у конкурсі та поширення наклепницької інформації про нього, що є маніпуляцією. Для її спростування та доведення правомірності своєї поведінки кандидату необхідний час на використання правових механізмів.
З метою недопущення будь-яких сумнівів в об`єктивності прийняття рішень, не бажаючи підірвати довіру до Комісії, правоохоронних органів, Громадської ради доброчесності, та ідеї конкурсу кандидат висловив прохання призупинити стосовно нього кваліфікаційне оцінювання та конкурс з можливістю відновлення його участі у конкурсі з даного етапу (зі збереженням вакансії при цьому доборі або при наступному доборі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду).
За результатами засідання у пленарному складі 17 липня 2017 року Комісією прийнято рішення № 193/вс-17 про зупинення кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , оскільки до Комісії надійшла інформація про обставини, які можуть свідчити про порушення суддею законодавства у сфері запобігання корупції.
27 липня 2017 року Комісія дійшла висновку про припинення участі позивача у зазначеному конкурсі, оскільки ОСОБА_1 не пройшов усіх етапів кваліфікаційного оцінювання, що унеможливлює визначення його результатів та рейтингу для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеному рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16.
Позивач вважаючи, що процедура його кваліфікаційного оцінювання, не зважаючи на прийняття рішення ВККС від 27 липня 2017 року №526/вс-17, про припинення його участі у конкурсі на посаду судді Верховного Суду, підлягає звершенню у визначеному Законом України «Про судоустрій та статус суддів» порядку, що в свою чергу, унеможливлює призначення щодо нього нового кваліфікаційного оцінювання, звернувся до суду з цим позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та мотиви ухваленого рішення
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом 4 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.
Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС (частина друга статті 79 Закону № 1402-VIII).
Частиною дев`ятою статті 79 Закону № 1402-VIII передбачено, що Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до частин першої та другої статті 81 Закону № 1402-VIII спеціальною процедурою призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній з вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.
На посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.
За змістом пункту 3 частини п`ятої статті 81 Закону № 1402-VIII у межах цієї спеціальної процедури Комісія, окрім іншого, проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду, який успішно пройшов спеціальну перевірку.
Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою статті 83 Закону № 1402-VIII є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС (частина п`ята статті 83 Закону № 1402-VІІІ).
На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).
Рішенням ВККС від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 затверджено Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання.
07 листопада 2016 року ВККС прийняла рішення № 145/зп-16 про оголошення конкурсу на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, затвердила Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
07 грудня 2016 року позивач подав до ВККС заяву про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
Рішенням від 13 грудня 2016 року Комісія допустила ОСОБА_1 до участі у цьому конкурсі.
Згідно з рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема, ОСОБА_1 .
На підставі частини першої статті 85 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
За загальним результатом першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит» ОСОБА_1 отримав 170,25 бала, позивач також пройшов тестування особистих морально – психологічних якостей та загальних здібностей.
Рішенням ВККС від 29 березня 2017 року № 23/зп-17 позивач був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Порядок проведення співбесіди врегульовано Законом № 1402-VIII та Положенням.
Так, відповідно до абзацу третього пункту 20 розділу ІІІ Положення під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Згідно із частиною першою статті 87 Закону № 1402-VIII з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД.
Частиною шостою статті 87 Закону № 1402-VIII визначено, що ГРД:
1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);
2) надає ВККС інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);
3) надає, за наявності відповідних підстав, ВККС висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє;
4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді);
5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.
Судом встановлено, що ГРД надала Комісії затверджений на її засіданні 12 квітня 2017 року Висновок, в якому, зокрема, зазначила про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_2
21 квітня 2017 року Комісією проведено співбесіду із позивачем. За результатами співбесіди Комісією прийнято рішення про внесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у цьому суді.
11 липня 2017 року ГРД прийнято рішення про надання інформації на доповнення до висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
Комісія 12 липня 2017 року у пленарному складі дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду зазначеного питання на 17 липня 2017 року з метою надання судді можливості ознайомитися з рішенням ГРД та надати письмові пояснення та заперечення.
Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
Частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Відповідно до пункту 32 розділу ІІІ Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: у випадку визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді:
– рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді;
– рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Таким чином, рішення щодо підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя приймає Комісія. Між тим, наявність негативного висновку ГРД стосовно кандидата на посаду судді обов`язково передбачає необхідність проведення Комісією співбесіди з кандидатом на посаду судді (у формі засідання) з метою з`ясування викладених у висновку ГРД обставин та надання їм власної оцінки на предмет відповідності такого кандидата на посаду судді критеріям доброчесності і професійної етики та, як наслідок, прийняття за підсумками цього обговорення остаточного рішення.
Частиною шостою статті 84 Закону №1402-VII визначено, якщо в процесі кваліфікаційного оцінювання судді Вищій кваліфікаційній комісії суддів України стане відомо про обставини, що можуть свідчити про порушення суддею законодавства у сфері запобігання корупції, Комісія негайно повідомляє про це спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції. Вища кваліфікаційна комісія суддів України має право зупинити проведення кваліфікаційного оцінювання цього судді до отримання відповіді від спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.
17 липня 2017 року від позивача до Комісії надійшла заява про те, що для спростування та доведеності правомірності своєї поведінки кандидату необхідний час на використання правових механізмів.
17 липня 2017 року ВККС прийнято рішення № 193/вс-17 про зупинення кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 .
Вказаним рішенням також вирішено повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції та інших суб`єктів у сфері протидії корупції, відповідно до їх повноважень, про обставини, що можуть свідчити про порушення суддею законодавства у сфері запобігання корупції.
Рішенням Комісії від 18 липня 2017 року № 76/зп-17 визначено, що результати кваліфікаційного оцінювання вносяться на розгляд кваліфікаційної палати Комісії із залученням членів палати з питань добору і публічної служби суддів Комісії згідно з рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 1 /зп-17 для затвердження рейтингів кандидатів на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16.
Відповідно до частини першої статті 38 та частини другої статті 81 Закону на посаду судді Верховного Суду може бути призначений кандидат, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді.
Стосовно кандидатів, які пройшли всі етапи кваліфікаційного оцінювання, Комісією ухвалюється одне з рішень, передбачених частиною першою статті 88 Закону.
Відповідно до частини дванадцятої статті 79 Закону конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні учасника конкурсу, який має вищу позицію за рейтингом. Частиною дев`ятою статті 79 та пунктом 4 частини п`ятої статті 81 Закону встановлено, що рейтинг для участі у конкурсі визначається Комісією за результатами кваліфікаційного оцінювання для кандидата, який підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному касаційному суді у складі Верховного Суду.
Рішенням Комісії від 27 липня 2017 року № 79/зп-17, зокрема, затверджено рейтинг кандидатів на зайняття 30 вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16.
Оскільки ОСОБА_1 не пройшов усіх етапів кваліфікаційного оцінювання, що унеможливило визначення його результатів та рейтингу для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеному рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16, тому Комісія прийняла рішення від 27 липня 2017 року № 526/вс-17, яким було припинено участь позивача у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
У цій справі позивач не оскаржує результати конкурсу та зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а спір виник щодо процедури кваліфікаційного оцінювання.
Суд звертає увагу, що процедура проведення конкурсу на зайняття вакантної посади та процедура кваліфікаційного оцінювання суддів є відмінними і результати їх можуть не співпадати, як в часі так і за наслідками. Вищезазначені правові процедури врегульовані нормами права, які розміщені у різних розділах Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Розділи IV та V відповідно).
У той же час відповідно до частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання вважається завершеним з моменту прийняття мотивованого рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
При цьому частина шоста статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» містить присічний строк до якого може бути зупинене розпочате кваліфікаційне оцінювання, а саме, у даному випадку – до отримання відповіді від спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.
Як свідчать матеріали справи, у суддівському досьє наявні рішення НАЗК № 199 та № 200 від 09 лютого 2018 року щодо результатів здійснення повної перевірки декларацій відповідача до отримання яких відповідачем зупинялося кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_1 .
Також копія листа ВККС № 01ел-1909/18 від 12 липня 2018 року на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва (т. 2, а.с. 242) свідчить, що розгляд звернення позивача про поновлення кваліфікаційного оцінювання у зв`язку із усуненням причин, що зумовлювали зупинення кваліфікаційного оцінювання відкладався.
На момент звернення до суду – 17 грудня 2019 року, кваліфікаційне оцінювання стосовно позивача так і не було поновлено, будь-яке рішення за його наслідками відповідачем прийнято не було.
Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується, що Комісія зупинила проведення кваліфікаційного оцінювання щодо позивача, однак, отримавши відповідь від Національного агентства з питань запобігання корупції в порушення , відповідачем в порушення вимог частини шостої статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не вчинено жодних дій щодо відновлення кваліфікаційного оцінювання позивача.
Частиною четвертою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є:
1) заява судді (кандидата на посаду судді) про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі;
2) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
Як зазначалося вище, кваліфікаційне оцінювання стосовно позивача відповідно до п.1 частини четвертої статті 83 Закону, не завершено. Проте відповідачем 07 червня 2018 року призначено нове кваліфікаційне оцінювання відповідно до п.2 частини четвертої статті 83 Закону.
Тобто позивач опинився у становищі, коли одне кваліфікаційне оцінювання стосовно нього не завершено, а відповідачем прийнято рішення про його нове кваліфікаційне оцінювання.
Фактично вказані обставини створили правову невизначеність для позивача.
Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат (абзаци третій, четвертий, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).
Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до державної влади.
Конституційний Суд України виходив із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого – наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 1-2/2016).
Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вказано, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування).
Позивач вважає, що за наведених обставин має місце протиправна бездіяльність відповідача.
Бездіяльність суб`єкта владних повноважень – це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
З моменту прийняття НАЗК рішень за зверненням відповідача (09 лютого 2018 року) до моменту звернення позивача до суду (17 грудня 2019 року) відповідачем не вирішено питання щодо завершення кваліфікаційного оцінювання стосовно позивача, розпочатого за заявою останнього.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка виявилась у не відновлення щодо позивача кваліфікаційного оцінювання та не прийняття за його наслідками будь-якого рішення у межах законодавчовизначеної компетенції у розумні строки.
Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача оформити результати кваліфікаційного оцінювання шляхом прийняття колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у письмовій формі рішення про підтвердження відповідності займаній посаді судді та направити його до Державної судової адміністрації України та Окружного адміністративного суду міста Києва для врахування в роботі, Верховний Суд зазначає таке.
Як було зазначено вище, статтею 88 Закону № 1402-VIII та пунктом 32 розділу ІІІ Положення визначено вичерпний перелік рішень, які може приймати ВККС України за наслідками пройдених особою етапів конкурсу.
Верховний Суд указує на те, що прийняття відповідачем рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, з урахуванням рішень НАЗК та висновків Громадської ради доброчесності належить до компетенції ВККС України та є його дискреційними повноваженнями.
Суд не може підміняти орган, уповноважений приймати дискреційне рішення, водночас суд зобов`язаний перевірити межі застосування таких дискреційних повноважень, якщо спірне рішення оскаржується в судовому порядку, зокрема, з підстав його немотивованості та необґрунтованості.
Дискреційні повноваження суб`єктів владних повноважень та їхніх посадових осіб не є безмежними та мають відповідати приписам чинного законодавства.
Отже, суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Верховний Суд уважає, що у цьому випадку, суд не може вказувати відповідачу, яке саме він має прийняти рішення за наслідками дослідження суддівського досьє, отриманих від НАЗК рішень щодо позивача та висновків Громадської ради доброчесності.
Матеріалами справи підтверджується, що висновок ГРД був предметом розгляду у Київському окружному адміністративному суді від 27 червня 2018 року у справі №826/10049/17.
Проте варто зазначити, що Верховний Суд у постановах від 30 березня 2021 року у справі № 160/9844/1, від 13 травня 2021 року у справі № 826/17156/18, від 12 жовтня 2021 року у справі № 640/25314/19 дійшов висновку про те, що висновок Громадської ради доброчесності не може бути предметом судового оскарження, оскільки Громадська рада доброчесності у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, а затверджуваний нею висновок щодо невідповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики не є остаточним рішенням у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді.
Тому оцінка інформації, що викладена у висновку ГРД належить лише до компетенції ВККС України.
При цьому Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у справі № 800/439/17.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/439/17 установила, що рішенням № 174/ко-16 ВККС України визнала ОСОБА_3 таким, що не підтвердив можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді. Вказане рішення ВККС України було скасоване постановою Вищого адміністративного суду України від 05 вересня 2016 року, яка набрала законної сили 16 вересня 2016 року у справі № П/800/303/16.
Однак ВККС України рішенням від 20 жовтня 2017 року призначила оцінювання на відповідність займаній посаді судді та дату проведення тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей. Позивач це рішення оскаржив до суду.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/439/17 дійшла висновку про те, що із часу набрання законної сили судовим рішенням у справі №П/800/303/16 кваліфікаційне оцінювання відносно позивача, який пройшов передбачені законом етапи, уважається незавершеним з вини відповідача, що обумовлює його обов`язок завершити цю процедуру за правилами, які діяли на день початку такого кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням висновків суду в цій справі. Відповідно в разі усунення причин, унаслідок яких не було завершено кваліфікаційне оцінювання судді, таке оцінювання потрібно продовжити зі стадії, на якій воно зупинилося. Оскільки кваліфікаційне оцінювання щодо позивача було розпочате, то відсутні правові підстави для призначення щодо судді нового кваліфікаційного оцінювання.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд приходить до висновку про те, що ефективним захистом порушеного права позивача є, саме, зобов`язання ВККС України відновити кваліфікаційне оцінювання, зупинене рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 193/вс-17 від 17 липня 2017 року.
Такий спосіб захисту прав позивача спонукатиме відповідача своїми рішеннями врегульовати процедуру кваліфікаційного оцінювання позивача, усунувши правову невизначеність, яка виникає унаслідок одночасного існування двох незавершених процедур кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 .
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивач шляхом визнання протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не відновлення кваліфікаційного оцінювання, зупиненого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 193/вс-17 від 17 липня 2017 року та зобов`язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відновити кваліфікаційне оцінювання, зупинене рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 193/вс-17 від 17 липня 2017 року.
Висновки щодо розподілу судових витрат
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем за чотири позовні вимоги сплачено судовий збір у розмірі 3073,60 грн, докази чого наявні в матеріалах справи (квитанція №0.0.1554286624.1 від 16 грудня 2019 року).
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, то стягненню підлягають судові витрати пропорційно до задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у розмірі 1536,80 грн.
Керуючись статтями 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не відновлення кваліфікаційного оцінювання, зупиненого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 193/вс-17 від 17 липня 2017 року.
Зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України відновити кваліфікаційне оцінювання, зупинене рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 193/вс-17 від 17 липня 2017 року.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (код ЄДРПОУ 37316378, 03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.