Встановлення обмежень доступу до суду у зв’язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надмірного формалізму

Позбавлення особи можливості судового захисту, наданого національним законодавством, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

04 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_2 до Маневицької селищної ради Волинської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування вартості майна.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи довічно як особа, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи довічно, інвалідність із дитинства, захворювання
викликане впливом аварії на Чорнобильській АЕС, потребує постійного стороннього догляду.

Також установлено, що ОСОБА_1, в інтересах якої діяв представник, подала до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження
рішення суду першої інстанції, однак в задоволенні клопотання їй було відмовлено.

Суд зазначив, що позивач копію оскаржуваного рішення отримала 16 липня 2021 року, з долученого до апеляційної скарги епікризу вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в санаторії з 19 липня по 09 серпня 2021 року, повернулась 11 серпня 2021 року. Тому апеляційний суд визнав, що в указаний період ОСОБА_1 не подала апеляційну скаргу з поважних причин.

Водночас, заявницею не зазначено з посиланням на належні та допустимі докази, які перешкоди чи труднощі існували у позивача для подання апеляційної
скарги після її повернення з лікування.

Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував, справу передав до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зробивши такі правові висновки.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

За частиною четвертою статті 357 ЦПК України суд відмовляє у відкритті
апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними.

Крім того, відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної
інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії» (Stagno v. Belgium).

Одним з елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової
помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття
правового рішення у справі відповідно до запроваджених державою процедур.
При цьому забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає, як можливість оскарження судового рішення, так і обов’язок суду належним
обґрунтувати свою відповідь на доречні доводи особи, яка оскаржує судові рішення, у разі відмови в такому перегляді.

Таким чином ЄСПЛ роз’яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне
оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним
законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної
гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

Верховний Суд зауважив, що звернення ОСОБА_1 до апеляційного суду з апеляційною скаргою потребувало додаткових зусиль за наявності об’єктивних,
істотних перешкод і труднощів для своєчасного вчинення нею як стороною у справі відповідної процесуальної дії, оскільки вона позбавлена можливості вільно розпоряджатися своїм часом, з огляду на те, що на її утриманні та під її постійним доглядом знаходиться недієздатна дочка.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції застосував надмірний формалістичний підхід, позбавляючи позивачку засобу судового захисту, наданого національним законодавством, чим порушив статтю 6 Конвенції.

Таким чином апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до обмеження права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі No 164/2138/19 (провадження No 61-21124св21) можна ознайомитись за посиланням https://reestr.court.gov.ua/Review/104308934