Відмовити в затвердженні такої документації із землеустрою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування може виключно у зв’язку з її невідповідністю законодавству, іншій затвердженій документації із землеустрою або містобудівній документації.
05 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах малолітнього ОСОБА_3, до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області про визнання рішення неправомірним, зобов’язання повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації на земельну ділянку та передачу її у власність.
Судами встановлено, що 22 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як законні представники малолітнього ОСОБА_3, звернулись до органу опіки і піклування із заявою про надання дозволу на безоплатне отримання у власність на ім’я малолітнього сина ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підтвердження права власності на вказане нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали копію договору купівлі-продажу від 31 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_4, як продавцем, та ОСОБА_2 і ОСОБА_1, в інтересах малолітнього сина, як покупцями. Дозвіл надано 05 липня 2021 року.
Позивачі, як законні представники малолітнього сина, 09 липня 2021 року звернулись до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської
області із заявою, в якій просили затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати її у власність сину.
За результатами розгляду поданої заяви рішенням селищної ради від 16 липня 2021 року відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки додані до заяви документи порушують норми пункту 1 статті 118 ЗК України.
У вересні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3, звернулися до суду з позовом про визнання відповідного рішення селищної ради неправомірним та зобов’язання повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації на земельну ділянку і передачу її у власність.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, відмовлено у задоволенні позову.
Рішення судів обґрунтовано тим, що додані до заяви документи порушують вимоги частини першої статті 118 ЗК України, а саме будинок на момент подачі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не належить на праві власності ОСОБА_4, тоді як додана до заяви технічна документація із землеустрою, розроблена не на ім’я ОСОБА_3, а на ім’я ОСОБА_4. Оскільки станом на 09 липня 2021 року ОСОБА_4 вже не була землевласником чи землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не могла бути замовником документації із землеустрою відносно вказаної земельної ділянки.
Верховний Суд, переглядаючи справу, звернув увагу на таке.
Призначення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) полягає у формуванні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (присвоєння їй кадастрового номера).
Тобто така документація дає змогу лише ідентифікувати земельну ділянку на землі власника. При цьому закон безпосередньо наділяє повноваженням замовити таку документацію (без надання дозволу власника на її розроблення)
громадян – землекористувачів, заінтересованих у приватизації земельної
ділянки. Звернення заінтересованої особи до повноважного органу за затвердженням технічної документації є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета приватизації – земельної ділянки, а її
затвердження засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі відповідного
органу) із вибором земельної ділянки. Відмовити у затвердженні такої
документації із землеустрою можна виключно у зв’язку з її невідповідністю
законодавству, затвердженій документації із землеустрою або містобудівній
документації.
Оскільки вказана технічна документація із землеустрою виготовлена за замовленням ОСОБА_4 – землекористувача на момент її розроблення, відсутні підстави вважати, що така документація не відповідає частині першій статті 118 ЗК України або Закону України «Про землеустрій». Законодавство не містить положень щодо втрати чинності або обмежень використання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв’язку з переходом прав власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці, до іншої особи (зміни землекористувача). Тому є незаконним рішення відповідача щодо
відмови у її затвердженні із зазначеної підстави.
Натомість позовна вимога про зобов’язання селищної ради повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації на земельну ділянку і передачу її у власність є неналежним способом захисту порушеного права позивача. Ініціювання повторного вирішення вказаного питання є правом позивача як власника житлового будинку з господарськими будівлями, а обов’язок відповідача – розглянути відповідне клопотання.
Враховуючи викладене, Верховний Суд рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним рішення селищної ради скасував і ухвалив в цій частині нове рішення про її
задоволення; змінив судові рішення в частині позовної вимоги про зобов’язання
селищної ради повторно розглянути заяву, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 5 січня 2024 року у справі № 736/1435/21 (провадження № 61-7231св22) можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116301968.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.