За останні роки сотні сімейних спорів «переїхали» разом з людьми через кордони. Це загострило головне питання міжнародного сімейного права: як швидко і без «другого процесу по суті» забезпечити в Німеччині дію рішень українських судів – про місце проживання дитини, про контакти (Umgangsrecht), участь бабусь і дідусів у вихованні.
Про це зазначає адвокат Андрій Білицький, інформує Anwalt.de.
У справах про дітей ключовим джерелом стала Гаазька конвенція 1996 року (KSÜ), яка прямо регулює юрисдикцію, визнання та виконання «заходів щодо захисту дітей». Для цивільно-комерційних справ діє Гаазька конвенція 2019 року про судові рішення, але сімейні спори про дітей вона не охоплює. У німецькому праві застосовуються IntFamRVG (процедура), § 109 FamFG і § 328 ZPO (межі ordre public – публічного порядку – і заборона повторної перевірки по суті), а по суті справи – §§ 1684-1685 BGB (право дитини на контакт з батьками та найближчими родичами). На практиці це означає: якщо українське рішення прийнято компетентним судом, процедура була справедливою, а результат не суперечить основам німецького правопорядку, то суд ФРН повинен його визнати, а для примусового виконання – винести декларацію Vollstreckbarerklärung.
Ситуація 1: Павло М. і Наталія М. (Freising, Bayern)
Факти. Мати вивезла доньку до Німеччини без згоди батька; зв’язок був обірваний, адреса скрита. У березні 2024 року батько звернувся до адвоката Андрія Білицького, який в його інтересах комуніціював з Bundesamt für Justiz (центральний орган за Гаазькою конвенцією 1980 року про викрадення дітей) і в результаті зміг встановити місцезнаходження дитини.
Паралельно батько отримав в Україні остаточне судове рішення про контакти: регулярні зустрічі, половина канікул з батьком, телекомунікація у встановлений час. Рішення завірені апостилем перекладом з української на німецьку мову.
Процедура в Німеччині. У липні 2025 року представник батька адвокат Андрій Білицький подав до Amtsgericht München заяву про визнання (Anerkennung) і примусове виконання (Vollstreckbarerklärung) за KSÜ і §§ 10-12 IntFamRVG.
Основні аргументи адвоката:
- 1. український суд мав юрисдикцію;
- 2. рішення відповідає благополуччю дитини (Kindeswohl – зв’язок з батьком без зміни місця проживання у матері);
- 3. перешкод ordre public немає, оскільки німецьке сімейне право також виходить з користі регулярних контактів дитини з обома батьками (§ 1684 BGB)
Ризики відмови. За статтею 5 KSÜ компетентні органи держави звичайного місця проживання дитини. Якщо німецький суд вважатиме, що на момент українського рішення дитина вже стійко інтегрувалася в ФРН (школа, мова, медицина, соціальні зв’язки), він може визнати українську юрисдикцію недостатньо обґрунтованою і відмовити у визнанні за статтею 23(2) (a) KSÜ (захід прийнятий органом без компетенції за Конвенцією). Додатково суд оцінить, чи не порушені мінімальні процесуальні гарантії (право бути вислуханим, інформування матері про процес) і чи не вимагає німецький ordre public відмови (наприклад, при загрозі безпеці дитини).
Практичне виконання. На користь визнання працює своєчасність звернень (Bundesamt für Justiz – BfJ, суд), законність формальностей (апостиль, переклад), а також те, що вимагається не «переселення» дитини, а виконання помірної схеми контактів, що узгоджується з німецькими принципами. Навіть при сумнівах суд може звузити виконання (наприклад, залишити дистанційний зв’язок і короткі зустрічі під контролем Jugendamt), поки не буде усунена конфліктність фактів. Це відповідає ідеї Teilanerkennung/Teilvollstreckung і мінімізації шкоди дитині
Ситуація 2: Надія Б. і Вікторія Б. (Wuppertal, NRW)
Факти. Бабуся (Надія Б.) домоглася в Україні рішення про спілкування з онуками; апеляція його підтвердила. Ще до суду бабуся намагалася домовитися з невісткою (Вікторією Б.) через Jugendamt, BfJ, медіацію (MiKK e. V., Caritas) про добровільне виконання судового рішення, але безрезультатно. У липні 2025 року бабуся звернулася до Amtsgericht Düsseldorf із заявою про Anerkennung/ Vollstreckbarerklärung (IntFamRVG, статті 23 і 26 KSÜ, § 328 ZPO).
Заперечення матері. Діти давно облаштувалися в Німеччині; отже, спір підпадає під виключну компетенцію німецьких судів за логікою «звичного місця проживання». Думка дітей, за її версією, в Україні належним чином не з’ясовувалася (в Німеччині – обов’язкове судове заслуховування – Anhörung за § 159 FamFG).
Аргументи бабусі.
- • Незастосовність «Brüssel II» до України. Європейські регламенти (старий Brüssel IIa і новий Brüssel IIb) діють між державами ЄС і не вирішують спори Україна-Німеччина. Поза ЄС пріоритет має KSÜ.
- • Український суд розглядав саме «захід щодо захисту дітей» стосовно бабусі, за відсутності паралельних процесів у німецьких судах. Сторони були заслухані, рішення остаточне, належним чином оформлене (апостиль/переклад).
- • Kindeswohl і ordre public.
Контакти бабусі з онуками відповідають § 1685 BGB і зміцнюють благополуччя дітей (ідентичність, сімейні зв’язки). Тому визнання такого заходу не підриває основи німецького правопорядку. Навпаки, заборона виконання без вагомої причини ризикує затягнути ізоляцію дітей від половини сім’ї, що не в їхніх інтересах.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.