Нечітке й непередбачуване застосування апеляційним судом у справі заявника положень процесуального закону щодо строку звернення до суду, що мало наслідком обмеження доступу до суду і встановлення ЄСПЛ порушення пункту 1 статті 6 Конвенції – ВП ВС скасувала рішення апеляційного суду та передала справу на новий розгляд до суду цієї ж інстанції
Рішенням у справі «Статівка проти України» (Stativka v. Ukraine) (№ 64305/12) від 07 вересня 2023 року ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд), оскільки застосування апеляційним судом процесуальних обмежень не було чітким і передбачуваним з точки зору заявника, а тому не відповідало принципу юридичної визначеності, а у поведінці заявника не було нічого, що виправдовувало б необхідність покладати на нього тягар наслідків цієї невизначеності.
04 травня 2011 року заявник звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом проти свого колишнього роботодавця, місцевого військового комісаріату, оскаржуючи відмову останнього здійснити перерахунок виплати грошового забезпечення. Ухвалою суду від 06 травня 2011 року цей позов було залишено без розгляду у зв’язку з його поданням після закінчення встановленого строку.
07 жовтня 2011 року Донецький апеляційний адміністративний суд скасував зазначену ухвалу та направив справу на новий розгляд до окружного суду. Він встановив, що вимога заявника стосувалася стягнення заробітної плати, а тому не обмежувалася будь-яким строком, як передбачалося частиною другою статті 233 КЗпП України [на час подій у справі це положення стосувалося права працівника, у разі порушення законодавства про оплату праці, звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження
будь-яким строком].
13 грудня 2011 року окружний суд частково задовольнив позов, посилаючись, зокрема, на частину другу статті 233 КЗпП України, і зобов’язав комісаріат здійснити перерахунок окремих заборгованостей з виплати грошового забезпечення, та сплатити їх заявнику.
15 лютого 2012 року апеляційний суд скасував постанову від 13 грудня 2011 року та залишив позов без розгляду на тій підставі, що заявник пропустив строк для подання такого позову. Суд ухвалив, що посилання суду нижчої інстанції на частину другу статті 233 КЗпП України було помилковим, оскільки, на його думку, це положення стосувалося лише наявної заборгованості, а не оскаржуваної. Натомість він посилався на частину другу статті 99 КАС України яка передбачала шестимісячний строк для подання адміністративних позовів.
ВАСУ відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заявника.
Посилаючись на обставини справи, ЄСПЛ зазначив, що той же суд у тому ж провадженні зайняв протилежну позицію щодо встановлених законом строків,
застосовних до справи заявника. Непослідовність національних судів у цьому
питанні підтверджувалася тим, що вона стала підставою для конституційного
провадження стосовно тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.
ЄСПЛ вирішив, що застосування апеляційним судом процесуальних обмежень не було чітким і передбачуваним з точки зору заявника, а тому не відповідало принципу юридичної визначеності.
Розглядаючи заяву заявника про перегляд за виключними обставинами рішень судів, ухвалених в його справі через встановлення ЄСПЛ порушення Конвенції, ВП ВС вважала, що належним заходом індивідуального характеру для відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який він мав до порушення Конвенції, буде повторний розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Так, предметом позову у справі заявника були вимоги до військкомату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) про визнання
незаконними рішень та зобов’язання вчинити дії, а саме перерахунок та виплату
грошового забезпечення. А тому був сумнів у тому, чи могла компенсація
усунути негативні наслідки, від яких заявник фактично продовжує страждати, адже його позовні вимоги так і залишилися (і є наразі) нерозглянутими. Тому для усунення негативних наслідків порушення Конвенції, яких продовжував
зазнавати заявник через непередбачуване обмеження його права на доступ до суду, та досягнення restitutio in integrum було доцільно переглянути оскаржуване рішення апеляційного адміністративного суду за виключними обставинами.
Ураховуючи, що констатовані ЄСПЛ порушення пункту 1 статті 6 Конвенції допустив суд апеляційної інстанції, саме цей суд міг виправити недоліки цієї справи, щодо яких ЄСПЛ установив порушення.
Тому ухвали апеляційного адміністративного суду та ВАСУ було скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційного адміністративного суду для ухвалення судового рішення відповідно до вимог адміністративного законодавства.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 25 квітня 2024 року у справі №2а-10691/11/1270 (провадження № 11-149зва23) можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118689107.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.