Наявність цієї обставини потребує більш виваженого підходу під час обрання відповідного виду покарання для особи, засудженої за ч. 2 ст. 286 КК, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням.
За ухвалою апеляційного суду скасовано вирок місцевого суду в частині
призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалено у цій частині новий вирок, яким
призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд дійшов
необґрунтованого висновку про необхідність призначення йому додаткового
покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами і належним чином не мотивував свого рішення в цій частині, враховуючи, що для ОСОБА_1 керування транспортними засобами є основною діяльністю та єдиним джерелом доходу для сім’ї.
Позиція ККС: залишено без зміни вирок апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС: апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої
інстанції, задовольнив апеляційну скаргу прокурора у частині призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання, суд апеляційної інстанції врахував як особу винуватого, так і обставини кримінального правопорушення, яке сталося внаслідок порушення ОСОБА_1 ПДР та потягло за собою тяжкі наслідки у вигляді смерті однієї особи та травмування іншої особи.
Колегія суддів ККС зазначає, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати
транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов’язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Наявність цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації. При цьому ПДР регламентований єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки.
За таких обставин відсутні підстави вважати необґрунтованим рішення
апеляційного суду про доцільність призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Крім того, ОСОБА_1 є директором підприємства, яке в його особі наймає в оренду вантажні транспортні засоби для надання послуг з перевезення вантажів. Тому позбавлення права керувати транспортними засобами самого засудженого не створює перешкод для залучення інших осіб керувати транспортними засобами.
Детальніше з текстом постанови ВС від 10.08.2021 у справі No 137/807/20 (провадження No 51-1576км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98947806