В одній із резонансних справ, цікавим стало питання застосування п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Про це зазначає адвокат Денис Пономаренко у блозі на ЮП.
Так згідно положень п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчинення злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, – виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчинені іншого злочину.
Здається нічого складного в практичному застосуванні вказаної статті не має, однак на практиці у справі за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 260 КК України слідчий суддя вказану норму закону не застосував обравши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (ухвала від 17 квітня 2025 року справа № 522/7397/25, провожденння № 1-кс/522/2676/25).
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення слідчого судді, вказав, що положення п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 260 КК України застосуватись не можуть, задовольнив клопотання прокурора частково, обравши підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави (ухвала від 25 квітня 2025 року провадження: 11-сс/813/874/25, справа N№ 522/7397/25 1-кс/522/2676/25).
Чи вірне таке застосування положень КПК України? Як ми бачимо, слідчий суддя при прийнятті рішення за клопотанням про застосування запобіжного заходу та апеляційний суд посилалися на положення ч. 6 ст. 176 КПК України, згідно якої, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюється або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109 – 114-2, 258 -258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Пунктом 5 частини 1 ст. 176 КПК України передбачена така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою.
На Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2024 від 19.06.2024 року яким визнано, що стаття 176 КПК відповідає Конституції України.
Таким чином і слідчий суддя і суд апеляційної інстанції дійшли до висновку, що законодавець імперативно встановив – під час дії воєнного стану на території України до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені злочинів, в тому числі передбаченого ст. 260 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження.
Також в рішенні апеляційного суду було констатовано, що в умовах введеного на території України воєнного стану, до особи, яка підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 260 КК України, може бути застосовано виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, що регламентовано положеннями ч. 6 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України.
В своєму Рішенні Конституційний Суд України № 7-р(ІІ)/2024 від 19.06.2024 року вказав, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частини першої, другої статті 29, частини першої статті 55 , частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних обставин, визначеними статтями 177, 178 Кодексу застосувати заставу як більш м’який запобіжний захід. Отже за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
Далі в своєму Рішенні Конституційний Суд України констатує, що суди, визначаючи правомірність застосування до цих осіб запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою стаття 176 Кодексу, з’ясували та врахували підстави та обставини, визначені статтями 177, 178, 194 Кодексу, оцінили обґрунтованість підозри у вчинені кримінального правопорушення, наявність ризиків, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюють або обвинувачують указаних осіб, тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання особи винною у вчиненні таких правопорушень, а також неможливість застосування іншого, більш м’якого запобіжного заходу.
Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України вважає, що особливий порядок застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу забезпечує слідчому судді, суду можливість застосувати такий запобіжний захід лиже на підставі вмотивованого судово рішення, як того вимагають стаття 8, частина друга статті 29 Конституції України.
Таким чином, вбачається, що висновок про те, що в умовах введеного на території України воєнного стану, до особи, яка підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 260 КК України, може бути застосовано виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відповідає висновкам в яких дійшов в своєму рішенні Конституційний Суд України, де він чітко вказав про необхідність врахування підстав та обставини, визначених статтями 177, 178, 194 Кодексу, оцінки обґрунтованісті підозри у вчинені кримінального правопорушення, наявність ризиків, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюють або обвинувачують осіб, тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання особи винною у вчиненні таких правопорушень, а також неможливість застосування іншого, більш м’якого запобіжного заходу.
Разом з тим, положення п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України не вказує про неможливість застосування такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою. П. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлює лише виключення, за умови якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовувати – а це:
1. Раніше не судима особа.
2. Злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі до п’яти років.
3. І виключно у разі, якщо прокурором, крім наявних підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалась від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчинені іншого злочину.
Тобто п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлює додаткові обставини, які необхідно встановити, окрім визначених в ст. 177 КПК України, для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
А ні ч. 6 ст. 176 КПК, а ні ч. 1 ст. 183 КПК України, а не будь-яка інша норма Кодексу не встановлює, що положення п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України не застосовуються або не діють при здійсненні кримінальних проваджень за певними кваліфікаціями.
Більш того, положення п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України не вступає в конкуренцію та протиріччя між ч. 6 ст. 176, ч. 1, ч. 4 ст. 183 КПК України, як і положення ст. 177 КПК України, так як встановлює додаткові умови, при яких такий запобіжний захід, як тримання під вартою, може бути застосований.
А відтак висновок про те, що при підозрі за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 260 КК України положення п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану не застосовується є помилковим, так як такій підхід вказував би і про відсутність необхідності встановлювати обставини визначені ст. 177 КПК України, що в свою чергу не буде відповідати вимогам ст. 8 та частини другої ст. 29 Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2024 від 19.06.2024 року.
Питання яке розглядалося в цій статті пов’язання з дією воєнного стану і застосування норм КПК України під час такого стану. А відтак, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя окрім іншого, зобов’язаний обираючи запобіжний захід, який юридично пов’язаний з такою обставиною як воєнний стан, окрім строків досудового розслідування, повинен орієнтуватися на строк дії воєнного стану, тобто запобіжний захід з застосуванням ч. 6 ст. 176 КПК України не можу бути більший ніж дія Указу Президента України про продовження строку дії воєнного стану та відповідного Закону про його затвердження – тобто більше строку дії воєнного стану.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.