12 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Суд установив, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є дружина ОСОБА_2, дочка ОСОБА_3 та мати ОСОБА_1. Позивачка в установленому законом порядку прийняла спадщину та частково оформила спадкові права за законом. Проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частину спірної земельної ділянки та спірного будинковолодіння у порядку спадкування за законом через відсутність правовстановлюючих документів.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частину земельної ділянки у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4. При цьому суди виходили з того, що спірна земельна ділянка є об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , оскільки придбана подружжям на підставі договору купівлі-продажу у період шлюбу, тому їх частки визнаються рівними, незалежно від того, на кого зареєстровано право власності. У решті позовних вимог відмовлено через те, що до дня смерті ОСОБА_4 лише отримував дозвіл на будівництво спірного будинку, тому об’єкти самочинного будівництва не є об’єктами права власності і не входять до складу спадщини.
Верховний Суд погодився з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12,81 ЦПК України, встановивши, що спірна земельна ділянка була придбана під час шлюбу ОСОБА_4 і ОСОБА_2 та є об’єктом спільної сумісної власності, обґрунтовано вважав, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частину цієї земельної ділянки та враховуючи те, що на день смерті останнього його дочці ОСОБА_3 виповнилось 17 років і вона відповідно до вимог частини четвертої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/4 частину земельної ділянки у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4.
При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що земельна ділянка може бути поділена в натурі між усіма спадкоємцями у частках, які їм належать, проте у разі відсутності технічної можливості такого поділу та вільного користування своєю частиною земельної ділянки, з урахуванням встановлених конкретних обставин, ОСОБА_1 може порушувати питання до інших спадкоємців земельної ділянки щодо грошової компенсації своєї спадкової частини спірної земельної ділянки.
Постановою Верховного Суду від 12 січня 2021 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 листопада 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2019 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі No 607/9865/16-ц (провадження No 61-4435св19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94129934