Звернення із заявою про видачу судового наказу не перериває строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги

Переривання строку відбувається лише при поданні позову з відповідною вимогою.

7 липня 2020 року ВП ВС розглянула справу за позовом КП теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, за касаційною скаргою відповідачки на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 вересня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2017 року, і прийняла постанову,в якій зазначила наступне.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач постачає теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач має заборгованість перед позивачем за надані у квартирі житлово-комунальні послуги (поставлену теплову енергію), оскільки з січня 2011 року не вносить відповідну оплату, чим завдає шкоду позивачеві.

11 квітня 2017 року позивач звернувся до суду в порядку пункту 3 статті 161 ЦК України із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення боргу з відповідачки із житлово-комунальних послуг. 12 травня 2017 року районний суд відмовив у прийнятті зазначеної заяви через наявність спору про право.

Згодом стягувач звернувся з позовом із аналогічною вимогою. Під час розгляду справи відповідачка зробила заяву про застосування строку позовної давності і суд з цієї підстави відмовив у стягненні частини боргу.

ОЦІНКА СУДУ

Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб’єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року No 630, у первинній редакції). Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року No 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року No 633, чинної з 30 серпня 2017 року).

Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі No 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі No 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі No 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.

Постанова ВП ВС від 7 липня 2020 року у справі No 712/8916/17 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/91460925.