Обставини справи: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст.286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 76 КК.
За ухвалою апеляційного суду цей вирок було скасовано, ухвалено свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів вважає, що за результатами розгляду кримінального провадження апеляційний суд правильно визнав призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі засудженого, і навів у вироку належно обґрунтовані мотиви прийнятого рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд, призначаючи засудженому покарання з реальним його відбуванням, указав, що суд першої інстанції належним чином не мотивував свого рішення та фактично не врахував ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який хоч і належить до категорії необережних злочинів, однак,відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, а також його наслідків, а саме те, що недотримання ним ПДР призвело до наїзду на малолітню дитину, внаслідок чого їй було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті.
Крім того, вирішуючи питання про розмір призначеного покарання, апеляційний суд урахував, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, утому числі за ч. 1 ст.130 КУпАП, за що був позбавлений права керування транспортними засобами і, незважаючи на це, продовжував керувати транспортним засобом, не маючи відповідного посвідчення, що підтверджує систематичне порушення ним правил дорожнього руху та його протиправну поведінку на момент вчинення злочину.Тобто схильність ОСОБА_1 до порушення встановлених ПДР призвела до вчинення ним злочину з тяжкими наслідками, що жодним чином не свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Детальніше з текстом постанови ВС від 25.06.2019 у справі No490/9758/17 (провадження No 51-5847км18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/82769652
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від22.10.2020 у справі No755/9680/19 (провадження No 51-3258км20), з якою можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/92483003