9 червня 2020 року Президент Зеленський зареєстрував у Верховній Раді законопроект № 3612 під назвою «Про народовладдя через всеукраїнський референдум». Цей проект базувався на попередньому законопроекті «Про національний референдум», підготовленому Робочою групою з розробки законодавчих ініціатив у сфері прямої демократії в березні 2020 року. До складу Робочої групи входили 25 представників міністерств, організацій громадянського суспільства, члени Парламент та незалежні експерти. Законопроект був прийнятий у першому читанні 18 червня 2020 року.
Головні зауваження Венеційської комісії до законопроєкту
Стаття 69 Конституції України передбачає, що “волевиявлення народу здійснюється шляхом виборів, референдуму та інших форм прямої демократії”. Більше того, згідно зі статтею 156 референдум необхідний для внесення змін до трьох (3) важливих глав Конституції, тобто “Загальні принципи” (статті 1-20), “Вибори. Референдум» (статті 69–74) та зміни до Конституції (статті 154–159). Конституція також включає положення про референдум про закони, що змінюють національну територію (стаття 73), і про закони, що стосуються народних ініціатив (стаття 72). Конституція залишає невирішеними деякі важливі питання, такі як тема народної ініціативи або період збору підписів – питання, що розглядаються законопроектом.
Законопроект 3612 – це вже третій закон, що регулює національні референдуми в Україні за час її незалежності. Перший Закон України “Про всеукраїнський та місцевий референдуми” був прийнятий ще 3 липня 1991 р. Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки (No 1286-XII). Текст підлягав численним змінам та доповненням до його скасування у 2012 році.
У листопаді 2012 року Верховна Рада України прийняла Закон України No 5475-VI “Про Всеукраїнський референдум”. Пункт 4 розділу XIII “Прикінцеві положення” оголосив, що Закон України № 1286-XII “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” 1991 року більше не діє. Новий Закон No 5475-VI стосувався лише поведінки загальноукраїнських -референдумів, а проведення місцевих референдумів в Україні більше не регулювались жодним чином. Це унеможливило організацію місцевих референдумів.
26 квітня 2018 року Конституційний Суд України визнав Закон України No 5475-VI неконституційним. Суд дійшов висновку, що Закон не відповідає конституційному принципу національного суверенітету, оскільки він створює механізми для безпосереднього здійснення влади та зменшення ролі парламенту, ігноруючи тим самим конституційний принцип “поділу державної влади”. Суд також встановив, що закон прийнятий з порушенням конституційної вимоги щодо особистого голосування народними депутатами. Конституційний суд зазначив, що законопроект про всеукраїнський референдум не розглядався на засіданні відповідного Комітету Верховної Ради і не обговорювався на пленарному засіданні Верховної Ради до його прийняття.
З 2018 року не було національного законодавства про референдуми. Цей правовий вакуум серйозно обмежив право громадян брати участь у державних справах шляхом референдуму, передбаченого статтею 38 Конституції України. Верховна Рада України, обрана у 2019 році, вирішила вирішити цю проблему в першочерговому порядку та створила спеціальну Робочу групу для розробки законопроектів у сфері демократії. Перший проект був підготовлений у березні 2020 року та винесений на громадські консультації з квітня по травень 2020 року. Кілька важливих пропозицій та рекомендацій від різних національних зацікавлених сторін були внесені до остаточного проекту (№ 3612), який був внесений Президентом Зеленським до Ради 9 червня.