Міністерство юстиції України останніми тижнями активно комунікує про «важливі результати» у виконанні рішень Європейського суду з прав людини. У публічних повідомленнях чиновники говорять про «системне виконання» як елемент євроінтеграції та демонструють оптимістичний тон щодо прогресу.
Проблема в іншому: паралельно офіційна оцінка Європейської комісії – Ukraine Report 2025 прямо фіксує, що співпраця з ЄСПЛ і виконання його рішень “має покращитися”. У тому ж документі вказано, що станом на 31 серпня 2025 року 694 справи щодо України перебувають “під посиленим наглядом” Комітету міністрів Ради Європи — тобто йдеться про структурні, складні або пріоритетні проблеми, які роками не закриваються косметичними діями.
Де маніпуляція
Маніпуляція тут не обов’язково у брехні — вона у виборі метрики, яка добре виглядає в заголовку.
У системі Ради Європи “закриття” справи означає не медійну заяву і не гарну статистику, а формальне завершення нагляду Комітетом міністрів після того, як держава виконала необхідні заходи; завершення оформлюється фінальною резолюцією.
Але в публічній комунікації слово «закрито» часто сприймається як «проблему вирішено». Насправді «закриття» може відображати: • закриття простих/повторюваних справ, де держава виплатила компенсацію (just satisfaction) і зробила мінімальні кроки; «технічне» завершення дрібніших кейсів, тоді як системні питання лишаються під посиленим наглядом; нерівномірний прогрес: багато «малих» справ рухаються, а «великі» — зависають.
Чому 694 справи “під особливим наглядом” — це маркер, який не сховаєш статистикою
“Посилений нагляд” застосовують до справ, що потребують термінових індивідуальних заходів, пілотних рішень або тих, що виявляють серйозні структурні/складні проблеми. Саме про такі справи говорить Єврокомісія, коли констатує, що виконання рішень ЄСПЛ має покращитися, а Україна повинна забезпечити «системне і своєчасне» виконання рішень.
Тобто дисбаланс очевидний: поки уряд звітує “про прогрес”, Брюссель фіксує масштаб “невиконаного ядра”.
Які питання Мін’юст уникає (і які варто ставити)
Якщо Мін’юст апелює до показника «закритих справ», то без деталізації це перетворюється на піар-інструмент. Редакційно коректно ставити такі питання:
- Які саме справи “закриті” (перелік номерів / груп справ у HUDOC-EXEC) і якими фінальними резолюціями це оформлено? (Без цього “закрито” — лише слово.)
- Яка частка з них — повторювані справи, а яка — структурні?
- Які загальні заходи виконано: зміни законодавства, практики, інституційні реформи?
- Що відбувається зі справами під посиленим наглядом: скільки з 694 зрушили, скільки зависли, які дедлайни?
- Чи узгоджується комунікація про “прогрес” з висновком ЄК про необхідність покращення виконання рішень ЄСПЛ?
Чому це важливо для ЄС і донорів
Для інституцій ЄС як і для платників податків, значення має не “красива цифра”, а стійкий механізм виконання: коли рішення ЄСПЛ не просто оплачуються, а змінюють практику держави — судову, правоохоронну, пенітенціарну.
І саме тому у звіті Єврокомісії акцент зроблено не на “кількості закритих”, а на тому, що імплементація рішень має покращитися, і що у посиленому нагляді залишаються сотні справ — переважно щодо незаконних затримань, тривалості тримання під вартою, порушень права на життя, катувань/поганого поводження, умов утримання та надмірної тривалості проваджень.
Висновок для читача
Коли Мін’юст говорить про «успіхи», а Єврокомісія — про те, що виконання рішень ЄСПЛ потребує покращення, це не “різні погляди”. Це ознака розриву між піар-метрикою і реальною картиною виконання.
У демократіях така розбіжність — підстава для двох речей: (1) публічного аудиту цифр, (2) жорстких уточнюючих запитів з вимогою списків справ, резолюцій, планів і результатів.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.