Адвокат з розлучень. Арсенал адвоката при поділі майна: Олег Голубничий розповів про корисні презумпції, тонкощі поділу, компенсації та договірний аспект

Адвокат Олег Голубничий провів у Вищій школі адвокатури НААУ вебінар на тему: «Адвокат з розлучень. Арсенал адвоката при поділі майна», що продовжує серію тематичних модулів в рамках спеціалізованого курсу «АДВОКАТ З РОЗЛУЧЕНЬ».

У ході вебінару лектором були розглянуті наступні питання:

І. Які діють презумпції?

Презумпція – припущення, котре без доказів вважається істинним доти, доки його неправдивість не буде безспірно доведено. Презумпція широко використовується в юриспруденції (зачасто явно) та природничих науках (зачасто неявно).

Презумпція є не достовірним фактом, а фактом, що припускається з великою ймовірністю і застосовується в правовій практиці як засіб, що полегшує досягнення істини у вирішенні юридичної справи.

Розрізняють також правову презумпцію – передбачене законом правило (нетиповий нормативний припис), за яким на підставі встановлення певного факту чи фактичного складу виключається необхідність доказування та вважається таким, що існує інший факт (фактичний склад).

Презумпції, що закріплені в Сімейному кодексі України:

ст. 60: «Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу)»;

ч. 2 ст. 65: «При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового»;

ч. 4 ст. 65: «Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї»;

ч. 1 ст. 70: «У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором».

ІІ. Що ділиться, а що ні?

Статтею 177 ЦК України визначено коло об’єктів, що підлягають поділу, зокрема: «об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага».

З того, що не підлягає поділу можливо визначити:

  • Речі, що обмежені в обороті або вилучені з цивільного обороту.
  • Неподільні речі (присудження одному та компенсація).
  • Об’єкти, що підпадають під дію ст. 57 СК України.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка відповідно до ст. 57 СК України, є:

  1. майно, набуте нею, ним до шлюбу;
  2. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  3. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
  4. житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду;
  5. земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Частинами 2-5 ст. 57 СК України також визначено особисту приватну власність одного з подружжя, до якої належить:

– речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

– премії, нагороди, які вчоловік чи дружина одержали за особисті заслуги. Разом з тим, суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

– кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка дружині, чоловіку належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

– страхові суми, одержані чоловіком, дружиною за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Лектором наголошено на тому, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

За словами Олега Голубничого, з огляду на практичний досвід, при поділі майна 90% клієнтів вважають, що набуте в шлюбі майно є його особистою приватною власністю, іноді навіть, якщо не він є титульним власником майна.

Характеризуючи статутний капітал як об’єкт щодо якого виникають вимоги про поділ між подружжям лектором наголошено на тому, що з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об’єкта права спільної сумісної власності. Право на компенсацію частини вартості внеску виникає в іншого з подружжя щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому випадку, якщо такі кошти всупереч статті 65 Цивільного кодексу України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу в статутний капітал (постанова ВСУ від 3 липня 2013 року №6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року №6-79цс13, постанова ВС від 07.05.2019 року №490/1408/15, Постанова ВП ВС від 16.06.2020 №756/3456/19).

При формулюванні позовних вимог щодо поділу майна подружжя, а саме частки у статутному капіталі ТОВ, варто просити не поділити вказану частку в рівних долях між подружжям, а компенсувати половину вартості внеску.

ІІІ. Грошова компенсація – що це за звір?

Висвітлюючи питання присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, за правилами ч. 4, 5 ст. 71 СК України, лектор здійснив огляд практичних ситуацій на прикладах з судової практики.

ВС,постановавід24.03.2021року,справа501/2211/18:

«Правовідносини, у яких позивач проситьприпинитинеправовласностівідповідачауспільномумайнізвиплатоюкомпенсації,асвоєправоначасткувмайніз отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки. Отже, у справах за спорами, у яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Ситуація зумовою,щодругасторонапротистягненнязнеїкомпенсації:

ВС,постановавід16.06.2021року,справа№559/609/15

«Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив із того, що оскільки сторони не погодили порядок поділу спірного автомобіля ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску, а частки в цьому об`єкті права спільної сумісної власності подружжя є рівними, згоди на присудження ОСОБА_2 грошової компенсації відповідно до приписів частини четвертої статті 71СК України відповідач не давав, у зв’язку з чим вірно визнав за кожним із подружжя по Ѕ частці у праві власності на зазначений автомобіль без його реального поділу.

Суд апеляційної інстанції у порушення вищезазначених вимог закону неправильно застосував до спірних правовідносин норми частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України, не встановив, чи не порушує такий поділ об`єкта спільної сумісної власності права та інтереси сторін, з огляду на те, що ОСОБА_2 не погоджувався на такий поділ, за яким грошову компенсацію стягнуто саме з нього».

IV. Коли варто укладати договір про поділ майна та навіщо укладати шлюбні договори?

Шлюбний договір укладається особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу та безпосередньо подружжям, при його укладені заборонено перехід права власності від одного з подружжя до іншого, у зв’язку з чим, він не є правовстановлюючим документом та незважаючи на його наявність іноді необхідно додатково укладати і договір поділу майна з метою зміни титульного власника майна.

Договір поділу майна укладається як в шлюбі, так і після розірвання шлюбу, є правовстановлюючим документом, відповідно, дозволяє зміну титульного власника майна. Підписується, в основному, з метою повного та безповоротного завершення спільних майнових відносин подружжя мирним шляхом.