Адвокат з розлучень. Все в спорах крутиться навколо Дітей: Світлана Савицька підкреслила вразливість дитини та потребу вирішення сімейного конфлікту за принципом забезпечення її найкращих інтересів

Світлана Савицька, адвокат, кандидат юридичних наук, заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ провела вебінар у Вищій школі адвокатури НААУ в рамках спеціалізованого курсу «Адвокат з розлучень» на тему: «Адвокат з розлучень. Все в спорах крутиться навколо Дітей».

На сьогоднішній день, в умовах воєнного стану, часто надходять запити щодо розірвання шлюбу. Процедура розлучення є вкрай особливою, коли у подружжя є діти. Адже кожна дитина по-різному сприймає таке рішення батьків.

Якщо чоловік та жінка перебувають у конфлікті між собою, дитина може стати жертвою маніпуляцій з боку кожного з подружжя. Тому сімейним адвокатам важливо розуміти як процес розірвання шлюбу зачіпає права та інтереси дітей, а також урахувати якнайкращі інтереси дітей у таких справах.

До переліку цивільних справ, що тісно переплітаються зі справою про розірвання шлюбу, окрім майнових спорів, відносяться справи, які зачіпають права та інтереси дитини, а саме:

  1. Справи про визнання/оспорювання батьківства;
  2. Справи про визначення місця проживання дитини, встановлення способів. участі у вихованні і спілкуванні з дитиною;
  3. Справи про стягнення аліментів;
  4. Справи про позбавлення/поновлення/оспорювання батьківських прав;
  5. Справи про усиновлення;
  6. Справи про встановлення опіки/піклування тощо.

Розірвання шлюбу подружжя, яке має дітей відбувається:

  • За спільною заявою подружжя, яке має дітей;
  • За позовом одного із подружжя.

При вирішенні справи про розірвання шлюбу суд:

  1. З’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя;
  2. Постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Крім того, варто зауважити що справи про розірвання шлюбу визначені як малозначні справи, а отже можуть розглядатися в спрощеному позовному  провадженні (п. 4. ч. 6 ст. 19 та п. 1. ч. 4. ст. 274 ЦПК України), або в порядку окремого провадження у разі подання до суду спільної заяви подружжя про розірвання шлюбу.

Виходячи із змісту ст. 2 ЦПК України вбачається, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Обов’язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тому суди інколи зазначають підставою для відмови в позові відсутність порушеного права позивачки з боку відповідача.

Відповідно до норм Сімейного законодавства України правовою підставою для звернення до суду щодо визначення місця проживання дитини є наявність спору між батьками, з ким із них буде проживати малолітня дитина та яку участь у вихованні дитини буде приймати той з батьків, хто не проживає з дитиною.

При відсутності спору про визначення місця проживання дитини між батьками доцільно закріплювати ці положення у договорах.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Важливо не забувати, щодитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Участь дитини у цивільному процесі зводиться сьогодні до її опитування в рамках відповідної справи, що стало можливим завдяки імплементації в нашу національну практику міжнародних договорів та практики ЄСПЛ.

Адвокатська спільнота не раз звертала увагу на проблеми відносно дітей, з якими адвокати стикаються у своїй діяльності під час надання правничої допомоги дітям та/або їх батькам.

У постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 372/3324/17 суд зазначив, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Адвокати мають пам’ятати, що у будь-яких спорах між батьками, дитина завжди знаходиться в конфлікті. Окрім цього, усі сварки батьків дитина приймає на свій рахунок. Якщо батько буде казати дитині, що її мати «ненормальна», дитина це перекладає на себе і вважає себе «ненормальною». Якщо мати буде стверджувати, що батько безвідповідальний, дитина вважає себе безвідповідальною.

Тому залучати дитину до вирішення вказаних спорів треба розумно, щоб це не мало негативного впливу на самосприйняття дитини.