Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему “Адвокатська практика у сфері укладання та визнання недійсними шлюбних договорів”, Гаро Ганна, адвокат, сімейний медіатор, кандидат юридичних наук, Голова Комітету з сімейного права НААУ, керівник Центру сімейного права ВША НААУ, розповіла про зміст, форму, особливості та вимоги до шлюбного договору.
Шлюбний договір – це цивільний правочин, що базується на домовленості наречених або подружжя відносно встановлення майнових прав та обов’язків подружжя на період існування та у випадку припинення шлюбу.
Відповідно до положень СКУ, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1 ст. 60 СКУ).
Умовами шлюбного Договору можна змінити дану норму закону.
Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про Практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання недійсним та поділ спільного майна подружжя” від 21.12.2007 No 11 встановлено, що якщо шлюбним договором змінено передбачений законом режим спільної сумісної власності, то при розгляді спору про поділ майна подружжя суду необхідно виходити з умов такого договору.
Шлюбний договір може укладатися щодо існуючого майна (майнових прав), так і того, яке буде набуте подружжям у майбутньому.
Суть шлюбного договору нагадує собою попередній договір, після якого укладається основний – договір про розподіл подружнього майна або отримується рішення суду про поділ подружньої власності.
Чому важливо укладати шлюбний договір:
1. Метою існування шлюбного договору прийнято вважати потребу належного врегулювання майнових прав та інтересів громадян з різним майновим статусом, а також сприяння більш вільному розпорядженню подружнім майном.
2. Є засобом попередження можливих конфліктів.
3. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і у разі розірвання шлюбу. Це максимально захищає кожну зі сторін від втрати грошей і нервів через можливі судові процеси.
4. Сторони можуть домовитися, хто буде відповідати за борги і зобов’язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Сімейного кодексу України шлюбний договір може бути укладено:
- – особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу
- – подружжям.
В Україні шлюбний договір укладається тільки між особами різної статі – чоловіком та жінкою (ч. 1. ст. 21 СК).
Вік збігається із шлюбним віком, що встановлений для жінок та чоловіків з 18 років (ст. 22 СК).Сторонами шлюбного договору можуть бути не лише повнолітні, а й неповнолітні особи (віком від 14 до 18 років).
Укладення шлюбного договору неповнолітніми особами, які не мають повного обсягу дієздатності, здійснюється виключно за письмової згоди їхніх батьків (піклувальників).
Справжність підпису батьків (піклувальників) на заяві про їхню згоду на здійснення правочину від імені неповнолітніх у віці від 14 до 18 років повинна бути засвідчена нотаріально. (ч. 2. ст. 92 СК).
Однак, якщо шлюбний договір укладається неповнолітньою особою (особами), але вже в період шлюбу, то в цьому випадку згода батьків не потрібна, так як з моменту державної реєстрації ї шлюбу неповнолітні особи набувають повної цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 34 ЦКУ).
Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки.
Тому в договорі можна передбачити, наприклад, наступні умови:
- про непоширення на майно (рухоме, нерухоме, майнові права, акції та частки в статутному капіталі), придбане під час шлюбу, положень Сімейного кодексу України і вважати його спільною частковою власністю або особистою власністю кожного з подружжя;
- майнові права та обов’язки подружжя як батьків
- визначити майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї
- правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу
- можливий порядок поділу майна, зокрема, і в разі розірвання шлюбу
- використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб
- обов’язок кожного з подружжя при укладенні правочинів на обумовлену ними суму залежно від доходів сім’ї, отримувати попередню письмову згоду іншого з подружжя
- не отримувати згоду іншого з подружжя при укладенні одним з подружжя будь-яких правочинів щодо спільного сумісного майна;
- порядок користування житлом, що належить одному з подружжя та звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, у разі розірвання шлюбу (з виплатою грошової компенсації або без неї)
- порядок погашення боргів(як спільних,так і кожного з подружжя)
- проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з подружжя чи їхньою спільною власністю, їхніх родичів
- будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства
- надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі (умови, розмір та строки виплати аліментів
Заборонені положення для включення до тексту шлюбного договору:
- умови, що суперечать моральним засадам суспільства
- шлюбний договір не може регулювати особисті немайнові відносини подружжя, а також особисті немайнові відносини між ними та дітьми
Такі умови просто будуть недійсними, зберігаючи силу для всіх інших положень договору.
Однак, не забороняється прив’язати майнові умови до немайнових.