24 лютого 2022 року російська федерація почала повномасштабну війну проти України, в зв’язку з чим на всій території України був запроваджений воєнний стан. Як війна вплинула на адвокатів в інших регіонах, і як вони зустріли виклики збройної агресії, ми запитали у Голови Ради адвокатів Одеської області Олени Джабурії.
Ви пам’ятаєте, як для Вас почалася війна? Пам’ятаєте той ранок 24 лютого 2022р?
Я дуже добре пам’ятаю цей ранок, коли у п’ятій годині я почула звук бомбардування і я одразу зрозуміла, що почалася війна. У небі летіли 4 військові літаки. Перше, що я зробила, я взяла телефон і почала дивитись новини. Це було буквально 5 хвилин, а далі була така думка: “Що робити? Діти до школи не підуть, треба їхати на роботу”. Мій чоловік посадовець, він на держслужбі, у нього теж були свої обов’язки. І ми залишили дітей вдома, а самі поїхали на робочі місця. І о десятій годині ми вже зібралися у Раді адвокатів Одеської області. Напередодні було багато новин, попереджень, усі про це говорили, але чесно, я не вірила. До останнього я не вірила, що це може статися, але коли я зрозуміла, що все ж такі почалася війна, перше питання, яке мене цікавило – що нам робити? Ось це я пам’ятаю дуже добре 24 лютого.
У нас у Вайбері є група членів адвокатів Одеської області, ми там швиденько списалися і вже об 11-тій годині провели позапланове засідання Ради адвокатів. Частина членів Ради, дуже їм дякую – прийшла особисто, частина по ZOOM приєдналася. Штат Ради адвокатів Одеської області складається практично з одних жінок. І коли ми всі зібралися, ми зрозуміли, що ми одні жінки, і нам щось потрібно робити.
У нас на 26 лютого була запланована Виборна конференція. По-перше, ми прийняли рішення відтермінувати конференцію. По-друге, прийняли рішення про роботу під час воєнного стану у режимі онлайн. І потім вже буквально через 2-3 дні ми вже зорганізувались і почали робите те, що ми робимо і до сьогодні.
Як війна та військова ситуація змінила Вашу роботу? Що змінилось, окрім того, що частину роботи ви робите онлайн?
Жодного дня не було такого, щоб були зачинені двері Ради адвокатів Одеської області. Чесно вам скажу, я говорю це з гордістю і пишаюсь цим. Якщо ти керуєш органами адвокатського самоврядування, це ж не тільки статус, а й дуже велика відповідальність, це приклад для інших адвокатів.
Буквально через 3-4 дні ми зібралися, і було створено координаційний центр з підтримки адвокатів, тому що вже почався масовий виїзд сімей адвокатів, і люди були у такому розпачі, що вони не розуміли що робити. Це зараз ми вже звикли, ми знаємо алгоритм дій. Ви ж пам’ятаєте початок? Перші 2-3 тижні хтось кудись біг, наприклад багато адвокатів вивозили свої родини до Польщі.
До речі, хочу подякувати нашій мерії. Вони організували круглий стіл з адвокатами Польщі, і ті запропонували свою допомогу нашим адвокатам, та їх сім’ям з дітьми, які виїхали. Вони їх розміщали, в перший час це було дуже важливо.
Також, за ініціативою члена Ради адвокатів Одеської області Вадима Семенова було організовано адвокатський волонтерський центр. Це наша гордість! Наприклад, що з себе представляло приміщення Ради адвокатів Одеської області? Мій кабінет? Це був склад.
У нас було декілька напрямків. Перший – медичний. Ми формували, та й зараз формуємо медичні аптечки для військових і медичні рюкзаки за стандартами НАТО. Відгукнулося дуже багато адвокатів. Гроші надавали з гонорарів, допомагали клієнти. Потім у нас був напрямок – допомога тимчасово переміщеним особам. Академія медіації України величезну суму, на мою думку, надала, на яку було закуплено памперси, дитяче харчування, тощо. І протягом 5-6 місяців Рада адвокатів – це був своєрідний волонтерський склад. У нас були черги за допомогою, у нас була телеграм-група, де ми реєстрували людей. Близько 100 адвокатів стали волонтерами. Дуже багато всього було зроблено. І генератори ми придбали, і автомобілі.
Я також хочу сказати, що окрім волонтерського центру при Раді адвокатів, наші колеги допомагали людям також самостійно. І не тільки грошима, а хто чим міг. Наприклад, наш адвокат з Ради, він на своєму авто возив людей до кордону, вивозив сім’ї, які хотіли евакуюватися. Дуже багато було зроблено і я дуже вдячна нашим колегам.
Це що стосується волонтерської діяльності, але ж є наша профільна діяльність – організаційна діяльність адвокатури. Ми провели за період воєнного стану 11 засідань Ради адвокатів Одеської області, жодних зборів не було скасовано. Ми видали 285 свідоцтв адвокатам, люди захищали стажування, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія працювала, вона приймала іспити, направляли людей. Звичайно, зараз менше. Якщо ми у лютому-березні 2022 року приймали 35-40 осіб до лав Одеської адвокатури, то зараз 15-18. Але робота йде постійно. Це те, що стосується нашого прямого адвокатського обов’язку.
Ми займаємося безпекою адвокатів, тому що це дуже важливо, бо війна це виклик для усього нашого суспільства, це виклик для усієї адвокатури. З’явилося багато нових складів кримінальних правопорушень. Адвокати продовжують працювати – і обшуки нічні, і слідчі дії; тому наше завдання було подбати про безпеку адвокатів. Спочатку ми співпрацювали з нашої військовою адміністрацією, а потім повноваження щодо видачі перепусток на період комендантського часу було передано до комендатури, і ми кожного місяця подаємо списки. І адвокати, які займаються кримінальними справами і повинні бути на обшуках, та надавати правничу допомогу – вони мають ці перепустки. Це дуже важливо, бо це наше завдання та обов’язок діяльності адвокатів.
Незважаючи на те, що у березні 2022-го року було прийняте рішення Ради Адвокатів України, про відсутність дисциплінарної відповідальності щодо адвокатів, які не виконали свій обов’язок щодо підвищення кваліфікації – ми все одно проводили заходи з підвищення кваліфікації. Звичайно, перший час це відбувалося онлайн.
Зараз вже ми робимо змішані заходи: 30-40 осіб у актовій залі Ради адвокатів, інші присутні онлайн. Ми провели з «Національним Університетом Одеська Юридична академія» щорічну конференцію “Адвокатура: минуле та сучасність”. Кількість слухачів перевищила 1000 осіб. Ми співпрацюємо із міжнародними адвокатурами, із Люксембургу, із Молдови, із Німеччини. Ми працюємо нон-стоп. Перший час, чесно скажу, було дуже важко. Але, ми завжди відчували не тільки підтримку наших одеських колег, але й Національної асоціації адвокатів України. Я постійно була на зв’язку з Лідією Павлівною Ізовітовою – ми спілкувалися, радилися, що робити. Вони створили Опікунську Раду НААУ, допомагали нам.
До речі, Ви співпрацюєте з Опікунською Радою? Хтось з адвокатів Одещини входить до її складу?
Так, звичайно, ми дуже тісно співпрацюємо. Від нас до складу Опікунської Ради входить адвокат Головченко Ольга Олександрівна, за сумісництвом, моя рідна сестра (посміхається). Я їм дуже вдячна, це реально необхідна допомога адвокатам.
А Вам важко опановувати свої емоції, дізнаючись про всі жахи війни з якими стикаються Ваші колеги? Адже йдеться про досить складні справи – про руйнування, про поранення, смерті.
Я вам скажу чесно – це дуже важко. Бо ми усі люди. І звикнути до страждання, до горя, до смерті, це неможливо. До цього неможливо звикнути. Тому в Опікунський раді дуже індивідуальний підхід до кожної справи, до кожної людини. Звичайно, більше постраждалих з інших областей. В Одесі були пошкодження і кілька наших колег зверталися за допомогою до Опікунської Ради, але основні постраждалі це Схід – Донецька, Луганська, Херсонська, Запорізька області. Допомога надається, але це дуже непросто, адже будь-які кошти мають таку неприємність – закінчуватися. Але і Рада адвокатів Одеської області надає матеріальну допомогу нашим колегам. Це не такі великі суми, але ми допомагаємо і матерям-одиначкам і пенсіонерам. Наприклад, у нас є така категорія, де люди мають статус адвоката, але за віком вже не можуть працювати. Зараз дуже диджиталізовані процеси, для яких потрібно мати певні навики. Тому наше завдання підтримувати адвокатів, які живуть на пенсію. Також ми проводимо дуже багато благодійних заходів. Це й велопробіг, й гра “Що? Де? Коли?”, більярдний турнір пам’яті Йосипа Бронза, це наша легенда адвокатури, колишній голова Ради адвокатів Одеської області. Ми майже кожен місяць проводимо якісь заходи, збираємо гроші, закуповуємо медикаменти, а потім передаємо до різних військових частин.
Звичайно, є проблеми, наприклад часто вимикають світло. Одеська область у дуже скрутному становищі у цьому питанні. Але у нас є генератор, є каністри з пальним. Тобто, ми отримали нові навики. Це виклики, і це вже нормально. Ми постійно спілкуємося з людьми. Адвокати – це ще й психологи. Люди, коли до нас приходять, це як до лікаря, вони хочуть щось почути добре. Тому нам потрібно створити такі умови, щоб людина отримала надію і, звичайно, професійну, якісну, кваліфіковану юридичну допомогу.
Можливо, у Вас є інформація щодо Ваших колег, які захищають Україну у складі ЗСУ?
Є така статистика. Але згідно Закону України про Адвокатуру та адвокатську діяльність, особа, яка знаходиться в лавах ЗСУ, повинна зупинити своє адвокатське свідоцтво, бо діє принцип несумісності. Але завдяки рішенню Ради адвокатів України такі адвокати не будуть притягатись до дисциплінарної відповідальності. Тому у нас є інформація щодо адвокатів, які пішли до лав ЗСУ та зупинили свідоцтво. Це приблизно 100 адвокатів. Але усього, разом з тими, хто не зупиняв свідоцтво – це 400 осіб.
На жаль, серед наших колег є і загиблі. Загинуло три адвокати Одещини – наші герої. Нещодавно ми поховали адвоката, який пішов добровольцем, і він загинув під Бахмутом. На двох адвокатів ми дали представлення Національній асоціації адвокатів України, і вони нагороджені відзнакою «Захисник адвокатури». Але на жаль, посмертно. На жаль, є і жертви серед адвокатів, але наші колеги завжди були дуже відповідальними. У перші дні багато адвокатів пішли записуватися до Територіальної оборони. Адвокати воюють, боронять нашу Державу, адже іншого вибору немає.
Ви надаєте підтримку родинам тих, хто воює на фронті?
Звичайно. У нас є і на сайті, і у нашій групі у телеграмі оголошення, які інформують про те, що можна звернутися і за гуманітарною і за матеріальною допомогою. Ми їх розглядаємо і надаємо допомогу дружинам та родинам наших загиблих героїв. Але не усі хочуть звертатися, це все людський фактор. Буває таке, що ми самі звертаємося до родин тих адвокатів, які воюють, та пропонуємо їм допомогу. Дехто відмовляється, бо військові отримують зарплатню.
Чи багато Ваших колег виїхало з початку війни, рятуючи свої родини?
Багато. На жаль, на початку війни область та країну залишило багато адвокатів, особливо тих, хто має маленьких дітей. У нас є адвокати, які мають три-чотири дитини, вони вимушені були рятувати їх. Серед них є такі, які знайшли собі роботу по професії навіть за кордоном. Наприклад, наша колега з Чорноморську, вона наразі живе у Берліні, веде блог, співпрацює з німецькими адвокатами, надає дуже багато консультацій, завдяки електронному судочинству намагається працювати онлайн. Тобто, вона працює по профілю. Але, на жаль, є адвокати, які виїхали та зупинили свою діяльність.
Чи надаєте Ви підтримку Вашим колегам, які опинилися у скрутному становищі через російську агресію? Яка це підтримка?
Якщо говорити про наших колег-пенсіонерів, ми їм допомагаємо грошима, передаємо великі продуктові набори вагою десь 18 кг. Що стосується наших колег, які не мають роботу. Одеса – портове місто, наразі порти не працюють, і у колег немає роботи. Що стосується адвокатів, які займаються оскарженням рішень податкових або фінансових органів, там трохи інакше. Колеги, які спеціалізуються у кримінальному праві кажуть, що у них дуже багато роботи. Звичайно, господарські справи, цивільні справи – дуже поменшало роботи. Але стало більше роботи по соціальним справам – пенсії, виплати військовослужбовцям. Тобто, діяльність адвокатів переформатувалася. Але у мене є таке відчуття, що відсотків на 50 роботи точно стало менше. Ми намагаємося допомагати, звичайно. Звертаються колеги, ми комунікуємо, радимо, частину адвокатів спрямовуємо на роботу до Безоплатної правової допомоги, яка фінансується бюджетом держави.
Як зараз відбувається співпраця між адвокатурою та правоохоронними органами? Чи поменшало тиску на адвокатів з їхньої сторони?
У нас проходять обшуки у адвокатів. Дуже багато звернень щодо порушення прав адвокатів. Ми їх розглядаємо, звертаємося до ДБР, до СБУ. Наприклад, на допит викликали клієнта і він прийшов з адвокатом. Де порушення? Адвокату повістку вручили прямо на допиті! Ну як це розцінювати, як не тиск на адвоката?! Можливо, це відсутність компетенції, можливо, непрофесіоналізм з боку правоохоронців. Наприклад, приходять листи з державних органів, де зобов’язують Раду адвокатів регіону забезпечити явку адвоката у певній кримінальній справі. Ну, як це так може бути? Це ж не наші повноваження! Адвокати працюють у певних організаційно-правових формах, є процесуальний спосіб. І у зв’язку з тим, що дуже багато звернень, ми вирішили організувати круглий стіл, та запросили представників слідства. У наших планах найближчим часом провести круглий стіл та розповісти, що ототожнення адвоката та клієнта – категорично заборонено. Це і є тиск на адвоката, якщо проводяться обшуки у приміщенні адвоката. Адвокат має певний статус. Є певні гарантії, передбачені законом: потрібно інформувати Раду адвокатів, потрібно, щоб обов’язково був представник Ради адвокатів регіону, який буде слідкувати за здійсненням законності, щоб не було порушено принципи конфіденційності та права клієнтів. Наприклад, звернулася наша колега, вона приймала участь у слідчих діях, та внаслідок конфлікту її побили. І зараз ми звертаємося з заявою про порушення прав адвокатів.
Чого, на Вашу думку зараз не вистачає адвокатурі?
Я можу порівняти систему нашої адвокатури із адвокатурами інших країн, оскільки маю власний досвід співпраці з ними. Я хочу сказати, що у нас дуже добре розвинута та налагоджена адвокатура. Ми взяли найбільш позитивний досвід іноземних держав. У мене було спілкування із Радою адвокатів Люксембургу. У них сайт не працює! На наші електронні листи вони відповідають через місяць! У нас таке неможливо. У нас нон-стоп онлайн. Мій персональний телефон є крізь, до мене вночі можуть зателефонувати слідчі, якщо якийсь обшук.
Нам не вистачає поваги до інституту адвокатури з боку правоохоронних органів. Із судами у нас більш-менш налагоджена комунікація. А з боку правоохоронних органів – її не вистачає. Але з цим потрібно працювати. Бо це питання сприйняття. Є таке спотворене сприйняття адвоката у пересічних людей. Хто такий адвокат? Та це людина, яка заробляє гроші. Але ми ж розуміємо, що не потрібно плутати нас з підприємцями. Ми надаємо правничу допомогу. У нас інша мета та інші завдання. І коли мені говорять: «Ви надаєте послуги», я завжди відповідаю – ми не надаємо послуги, послуги надають підприємці. Це, як кажуть у нас в Одесі – дві великі різниці. Є підприємницька діяльність, а є надання професійної правової допомоги. Тому потрібно більш інформувати та говорити про те, що саме ми робимо.
У нас дуже багато адвокатів працюють Pro Bono. Мабуть, потрібно більш популяризувати нашу професію. Що потрібно змінити? Нам потрібно формувати повагу до адвокатури. І серед правоохоронних органів і серед громадян. І це залежить від кожного адвоката. Я коли видаю свідоцтво адвоката, я кажу кожному – саме по Вас, по Вашій діяльності будуть судити всю адвокатуру. Тому нам потрібно виховувати молодих адвокатів, нам потрібен інститут наставництва. Я вважаю, що адвокатура – це еліта юриспруденції, тому нам вкрай необхідно працювати із молоддю.