Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ірина Литвиненко прочитала лекцію для суддів місцевих загальних судів на тему «Актуальні питання застосування норм Цивільного процесуального кодексу України за практикою Верховного Суду».
Про це повідомляє Судова влада.
Вона звернула увагу на правові позиції щодо належної юрисдикції для розгляду окремих категорій справ.
Так, постанова КЦС ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 522/14499/21 стосується юрисдикції спору щодо оскарження відмови в наданні щомісячної адресної допомоги ВПО. Зроблено висновок, що зустрічний позов із вимогою про стягнення такої допомоги розглядається в порядку цивільного судочинства разом із первісним позовом про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів, а не в адміністративному суді.
Ірина Литвиненко розповіла, що Велика Палата ВС, ухвалюючи постанову від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21, змінила практику щодо юрисдикції спорів про оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових комісій. ВП ВС виснувала, що такі спори є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду публічної служби. Саме у зв’язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
Водночас доповідачка акцентувала, що в цій справі ВП ВС допустила можливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства з урахуванням того, що було закрите провадження в адміністративній справі. Вказала, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на виникнення внаслідок закриття провадження в цивільній справі юрисдикційного конфлікту між судами, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до суду.
Також КЦС ВС розглянув кілька подібних справ за позовами військовослужбовців, у яких відповідачами були органи місцевого самоврядування (зокрема, справу № 450/2418/21, ухваливши постанову від 16 листопада 2022 року), і зробив аналогічні вищенаведеним висновки.
У постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 ВП ВС сформулювала правову позицію, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядати господарські суди незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства, і того, чи створила вона це фермерське господарство.
ВП ВС зазначила, що не може визначатися юрисдикція спору залежно від того, якими є об’єктивні обставини справи. «Якщо суд на момент відкриття провадження у справі не може з’ясувати, чи створено фермерське господарство, то юрисдикція спору не повинна ставитися в залежність від цієї обставини», – сказала Ірина Литвиненко.
Крім того, вона звернула увагу на ухвалу ВП ВС від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20, в якій визначено перелік документів, що підтверджують повноваження особи, яка діє в порядку самопредставництва юридичної особи. В постанові зазначено, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво, зокрема юридичної особи, у цивільному, господарському й адміністративному судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
«Якщо такого договору в письмовій формі немає, обов’язково десь повинен бути зафіксований перелік повноважень особи, яка здійснює представництво. Це можуть бути і посадова інструкція, і положення про певний відділ, і статут, який повинен включати як перелік прав та обов’язків працівників, так і відповідні їх обмеження», – зазначила доповідачка.
У постанові від 7 листопада 2022 року у справі № 318/623/19 Об’єднана палата КЦС ВС зробила висновки щодо права дочки, сина захищати своїх батьків без спеціальних на те повноважень. Зроблено висновок, що правовідносини, в яких реалізується право звернення повнолітніх дочки, сина за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків на підставі ч. 2 ст. 172 СК України, слід кваліфікувати як особливий вид представництва (представництво sui generis), який має особливий склад суб’єктів, зміст і підстави виникнення. Однак, звернула увагу суддя, перебування батьків у стані непрацездатності чи немічності підлягає доказуванню в кожному конкретному випадку.
Розповіла вона і про постанову ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 916/228/22, яка стосується судового збору за подання процесуальних документів в електронній формі. Суд вказав, що понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений у ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», застосовується з 4 жовтня 2021 року.
Кілька рішень, які навела Ірина Литвиненко, стосуються стягнення витрат на правничу допомогу. Так, у постанові ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновки щодо ступеня деталізації опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, у цій постанові зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе тільки на підставі клопотання іншої сторони в разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом і часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення – визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінюванні такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінювання, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу розглянуто в постанові КЦС від 10 серпня 2022 року у справі № 369/3817/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі ВС від 27 січня 2021 року у справі № 914/2173/19. Зокрема, суди зробили висновки, що очікування адвоката біля зали судового засідання, час, який він витрачає на дорогу для участі в судовому засіданні, є складовими правничої допомоги і підлягають компенсації нарівні з іншими витратами.
Ірина Литвиненко навела судову практику щодо забезпечення позову. У постанові ОП КЦС ВС від 5 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20 зроблено висновок, що забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна допускається лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно.
Звернула увагу суддя і на правову позицію ОП КЦС, викладену в постанові від 1 березня 2021 року у справі № 752/26606/18, в якій зазначено, що в ЦПК України немає правової норми, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходів забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна. Отже, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття таких заходів, як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця шляхом зупинення реалізації майна, оскільки вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій належить виключно до компетенції виконавця.
А в постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 754/7569/21 ОП КЦС вказала, що у спорах, які виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі в спілкуванні та вихованні дитини, забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України неможливе. У спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині в будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. Саме в таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення.
Крім того, доповідачка звернула увагу на постанову від 5 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц, у якій ОП КЦС обґрунтувала можливість встановлення в судовому порядку факту загибелі військовослужбовця, оскільки іншого порядку встановлення такого факту законодавець не передбачив, але це має значення для заявника.