Автори законопроєкту “Про внесення змін до КК України щодо кримінальної відповідальності за катування” не врахували практику ЄСПЛ: правовий аналіз НААУ

Відповідний правовий аналіз проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо кримінальної відповідальності за катування» (реєстр. № 5336 від 05.04.2021) (далі – проект Закону України (реєстр. № 5336 від 05.04.2021) здійснив Комітет з кримінального права та процесу НААУ.

Прийняття вказаного законопроекту, як зазначено в пояснювальній записці до нього, зумовлено необхідністю привести у відповідність положення Кримінального кодексу України до положень Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження й покарання.

Із цією метою законопроектом запропоновано внести ряд змін до КК України. Зокрема, частину п’яту статті 49 КК України передбачено викласти в новій редакції та встановити, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, не застосовують у разі вчинення представником держави, зокрема й іноземної, катування, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною третьою статті 127 КК України.

Також проектом Закону передбачено, що в разі вчинення представником держави, у тому числі іноземної, катування, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною третьою статті 127 КК України, звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням термінів давності виконання обвинувального вироку, не застосовується (зміни до частини шостої статті 80 КК України).

Крім того, у законопроекті пропонується статтю 127 КК України «Катування» викласти в новій редакції.

За результатами здійсненого правового аналізу, НААУ загалом схвально оцінює запропоновані зміни та вважає їх такими, що заслуговують на підтримку. Також, НААУ зазначає, що прийняття проаналізованого законопроекту сприятиме приведенню у відповідність положень Кримінального кодексу України до положень Конвенції ООН проти катувань й інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.

Водночас НААУ зауважує, що окремі положення проекту Закону України (реєстр. № 5336 від 05.04.2021) потребують доповнення. Так, зазначений проект Закону пропонує встановити заборону на застосування звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням термінів давності (ч. 5 ст. 49 КК України) та звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням термінів давності виконання обвинувального вироку (ч. 5 ст. 80 КК України).

Водночас, автори законопроекту не врахували, що Європейський суд з прав людини у справах «Aleksakhin v. Ukraine» (Application no. 31939/06), «Okkali v. Turkey» (Application no. 52067/99), «Gäfgen v. Germany» (Application no. 22978/05) висловив свою стурбованість тим, що суди застосовують умовні покарання до працівників поліції за катування з обтяжуючими обставинами. На думку Європейського суду з прав людини, такі несуворі покарання до винуватих у катуванні сприяють виникненню в працівників поліції «відчуття безкарності», «не здійснюють стримуючого ефекту, що здатний забезпечити ефективне запобігання протиправним діям» та не свідчать про «адекватну реакцію суду на порушення поліцейськими вимог ст. 3 ЄКПЛ щодо ключових конвенційних прав».

У зв’язку із цим, НААУ пропонує внести зміни до частини першої статті 75 КК України, виклавши її зміст у такій редакції:

«Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

«1. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням».