Заява про застосування строку позовної давності може бути подана лише сторонами у справі чи їх представниками, а тому треті особи не мають право на подання такої заяви. Без заяви сторони у справі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин.
21 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу (далі – КЕВ) м. Одеси до ОСОБА_1, треті особи: концерн «Військторгсервіс», Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов’язання її повернути.
Суд встановив, що у 2008 році сільською радою прийнято рішення про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та змінено її цільове призначення із земель оборони на землі житлової та громадської забудови. Прокурор зазначав, що вилучення спірної земельної ділянки із земель оборони відбулось всупереч нормам законодавства України і вказана земельна ділянка незаконно передана у власність ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов’язання ОСОБА_1 повернути її Міністерству оборони України, мотивуючи це тим,що прокурор пропустив строк позовної давності для звернення до суду з такими вимогами, а заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності подала третя особа.Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який встановлював би інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов’язана лише із наявністю про це заяви сторони.
Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
Відповідно до частини першої статті26 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній на час розгляду справи судами, у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
Згідно із частиною першою статті30 ЦПК України 2004 року сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Суди першої та апеляційної інстанцій помилково взяли до уваги заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, подану третьою особою у справі.При цьому відповідачка з відповідною заявою до суду першої інстанції не зверталася.
Крім того, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
У справі, яка переглядалася, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд висловили висновки тільки щодо пропуску строку позовної давності. Питання щодо обґрунтованості позову прокурора суди не досліджували, не розглянули заявлених позовних вимог по суті спору.
Постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 червня2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі No 509/3589/16-ц(провадження No 61-16895св18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/92509703