Будь-який договір, передбачений Цивільним та Господарським кодексами України, може мати як електронну так і спрощену форми

Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору.

12 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» (далі – ТОВ «КУ «Європейська кредитна група»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Кредит-Капітал»,про визнання кредитного договору недійсним.

Суд установив, що між ОСОБА_1 та ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» укладено договір про надання фінансового кредиту, за умовами якого товариство надало позивачу фінансовий кредит. Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» проведена успішна транзакція типу «виплата» на картку,що відповідає номеру картки, який вказано ОСОБА_1 при заповненні заявки на кредит.

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Верховний Суд залишив без змін судові рішення з огляду на таке.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.Верховний Суд зауважив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним у зв’язку з недодержанням письмової форми відповідно до прямої вказівки закону.

Необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти у спрощеній формі, а можна класично – у вигляді окремого документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину,що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Постановою Верховного Суду від 12 січня 2021 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року залишено без змін.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 12 січня2021 року у справі No 524/5556/19 (провадження No 61-16243св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94102130