Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему «Булінг: попередження, відповідальність, захист. Навчання без страху», Дяденко Михайло, адвокат, представник НААУ у Верховній Раді України, співавтор проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу”, розповів про кібербулінг: прояви, загрози, юридична відповідальність.
Кібербулінг – форма психологічної агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням сучасних електронних технологій: Інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ, соціальних мереж, сайтів) та інших засобів електронної техніки – мобільних телефонів чи інших гаджетів.
Кібербулінг може бути персоніфікованим та не персоніфікованим.
В Законі України «Про освіту» зазначено, що булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
На сьогодні поняття кібербулінгу законодавче не визначено, і це є проблема, бо явище кібербулінгу стає все поширенішим.
Потрібно звернути увагу на різночитання терміну булінгу в Законі України «Про освіту» і в Кодексі України про адміністративне правопорушення.
В Законі України « Про освіту» типовими ознаками булінгу (цькування) є:
- – систематичність (повторюваність) діяння;
- – наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
- – дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
В той же час у Кодексі України про адміністративне правопорушення таких ознак не наведено, і часто виносяться різні судові рішення по схожих епізодах булінгу.
Прояви кібербулінгу
- Флеймінг (нападки) – обмін гнівними та образливими репліками між учасниками спілкування з використанням комунікаційних технологій;
- Нападки – регулярні висловлювання образливого характеру на адресу жертви;
- Наклеп або обмовлення – поширення неправдивої, принизливої інформації у формі текстового повідомлення або фото;
- Самозванство – використання особистих даних жертви;
- Ошуканство – виманювання конфіденційної особистої інформації для власних цілей або передачі іншим особам;
- Відчуження – Он-лайн відчуження в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролями, формування списку небажаних контактів;
- Кіберпереслідування – вистежування особи для скоєння нападу, побиття, зґвалтування;
- Хепіслепінг – реальний фізичний напад, який знімається на відео длярозміщення в інтернеті.
Кібербулінг – це загроза психологічному аспекту дитини, гідності дитини, здоров’ю та життю дитини, це також загроза для соціуму.
Найчастіше жертвами булінгу стають діти, які:
- – мають підвищений або високий рівень тривожності, нещасні, невпевнені в собі, із заниженим або низьким рівнем самооцінки;
- – не мають близького друга серед однолітків, віддають перевагу спілкуванню із старшими дітьми або з дорослими;
- – сором’язливі, лякливі, чутливі;
- – схильні до меланхолії;
- – фізично слабші діти, у порівнянні з ровесниками.
Булерам-переслідувачам притаманні такі характеристики:
- – завищений рівень самооцінки;
- – занижена самооцінка, що компенсується шляхом приниження слабших;
- – переконані у тому, що «домінуючи» легше досягати бажаного;
- – відсутність співчуття своїм жертвам;
- – фізично сильні;
- – легко збудливі;
- – імпульсивні діти, що мають агресивну поведінку.
Юридична відповідальність за кібербулінг:
- Адміністративна відповідальність;
Застосування статті 173-4 «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу» Кодексу України про адміністративну відповідальність. За час дії Закону щодо протидії булінгу прийнято низку судових рішень, що дозволяють простежити його ефективність. Так, станом на 10 березня 2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень згадується 505 справ у яких фігурує булінг, кілька десятків з яких – можна віднести до кібербулінгу.
- Кримінальна відповідальність;
В ККУ в статті 301 «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів» зазначено:
- Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні – караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
- Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, – караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
- Цивільна відповідальність;
В Цивільному Кодексі України в стаття 289 «Право на особисту недоторканність» зазначено що:
- Фізична особа має право на особисту недоторканність.
- Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.
- Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних не допускається.
У разі жорстокої, аморальної поведінки фізичної особи щодо іншої особи, яка є в безпорадному стані, застосовуються заходи, встановлені цим Кодексом та іншим законом.