Від початку року в НАБУ триває масштабна реорганізація. Її суть — замість єдиного Головного підрозділу детективів (ГПД) у НАБУ з’являються відразу чотири окремі.
Про це пише ZN.UA.
Унаслідок реорганізації на керівних посадах залишилися тільки керівники трьох новостворених окремих підрозділів. Решта керівників нижчих ланок формально звільнені з керівних посад і залишилися в статусі детективів. Конкурс на ці керівні посади оголосили нещодавно, й він досі триває.
Координує роботу чотирьох новостворених підрозділів перший заступник директора, який раніше відповідав за координацію ГПД. Різниця з попередньою структурою полягає в тому, що відтепер усі новостворені підрозділи детективів підпорядковані напряму першому заступнику директора без проміжної ланки єдиного керівника (керівника ГПД), який має бути детективом і, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом (КПК), керівником органу досудового розслідування. Зараз ні перший заступник директора бюро, ні сам директор не є ні детективами, ні керівниками слідства, як цього вимагає КПК. Водночас посаду керівника ГПД в НАБУ не скоротили, але за новим штатним розкладом вона не є керівною відносно новоутворених підрозділів.
Причина такої реорганізації пов’язана з рекомендаціями незалежної технічної оцінки НАБУ, яку 2023 року проводили зовнішні експерти. На виконання рекомендацій у НАБУ затвердили план, розпочали переформатування штату та оголосили конкурси на нові керівні посади.
Водночас на практиці формат підпорядкування детективів напряму адміністративному керівництву, яке, згідно з законом, не має слідчих повноважень, а також умови, за яких відбувається переобрання керівництва підрозділів, можуть стати серйозною загрозою для незалежності слідства в бюро.
Детективів відтепер напряму координує адміністративне керівництво бюро, яке не має процесуальних повноважень керувати слідчими.
Стаття 3 КПК чітко визначає, хто саме має повноваження бути «керівником органу досудового розслідування». Тобто керувати детективами чи слідчими в органі правопорядку та мати інші повноваження, передбачені статтею 39 КПК.
У контексті НАБУ це — «керівник Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, а також заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень».
Директор НАБУ та його заступники за законом — адмінкерівники. Тобто керувати напряму ходом розслідування вони не повинні. Саме це має гарантувати незалежність роботи слідства.
Серед прав, які має керівник органу досудового розслідування (ст. 39 КПК) і яких не має адміністративне керівництво, — визначення керівника та групи детективів у справі, можливість відсторонити слідчого в разі його неефективності, право знайомитися з усіма матеріалами досудового розслідування, право давати детективу вказівки та погоджувати слідчі дії, самому розслідувати, усувати порушення.
Тобто якщо від першого заступника чи навіть директора бюро з’являються вказівки щодо конкретних слідчих дій, юридично детективи навіть не повинні їх виконувати. Ба більше, адміністративне керівництво за законом узагалі не має знати жодних деталей справ, адже не повинне мати доступу до матеріалів справи.
Щоб отримати інформацію про перебіг слідства, за законом адмінкерівництво бюро щоразу має отримувати письмові рішення від слідчих або прокурорів.
Очевидно — без цих прав на рівні закону заступник директора НАБУ не може координувати роботу відповідальних за розслідування підрозділів.
А відсутність єдиного керівника слідства, який законно має необхідну інформацію про всі поточні справи НАБУ, може призвести щонайменше до неефективного дублювання справ, щонайбільше — до фатальних наслідків для них.
Наприклад, у системі НАБУ один підрозділ відповідальний за розслідування схем на «Укрзалізниці», а інший займається справами щодо народних депутатів. У підсумку, як у справі Ярослава Дубневича, може виявитися, що народний депутат причетний до схем на «Укрзалізниці». Проте «сусідні» підрозділи ці факти корупції розслідують паралельно, не знаючи один про одного, через що даремно витрачають частину ресурсів бюро.
Щоб уникнути дублювання та підвищити ефективність слідства, в органі має бути єдиний центр. І він повинен мати законне право володіти всією інформацією й давати вказівки слідчим. До реорганізації таким центром цілком законно був керівник ГПД.
Інша проблема, що виникає через відсутність згаданих повноважень у заступника директора бюро, — відсутність юридичної відповідальності особи за результат роботи підпорядкованих йому підрозділів. Адже коли немає чітко зафіксованих процесуальних повноважень, настають проблеми і з відповідальністю.
Умовно кажучи, коли в справі стався витік інформації, керівництво бюро, яке було обізнане з деталями в позапроцесуальний спосіб, не несе відповідальності, бо не має жодного процесуального статусу в справі.
А такі витоки в практиці НАБУ вже ставалися. Заради справедливості варто зазначити, що витоки можуть бути й у САП і ВАКС, проте саме в бюро акумулюється найбільше інформації. Наприклад, згадаймо випадок, коли в мережу потрапили особисті записи затриманого за хабар ексголови Верховного суду Князєва. Йдеться про аркуш, на якому Князєв ставив позначки навпроти прізвищ кандидатів до ВККС, із якими ВРП за участю Князєва мала проводити співбесіди. Примітно, що серед кандидатів до ВККС був співробітник НАБУ Руслан Мельник, який успішно пройшов добір і був призначений членом ВККС. Записи Князєва буцімто знайшли під час обшуку в його кабінеті. САП повідомила про відкриття провадження за фактом незаконного витоку інформації, який мало б розслідувати Управління внутрішнього контролю НАБУ. Проте результатів розслідування немає.
Інший приклад — коли Кабмін звільнив керівництво Держспецзв’язку чітко за кілька годин до вручення їм підозри НАБУ в заволодінні понад 62 млн грн. Як уряд дізнався про вручення підозри завчасно й провів рішення про звільнення день у день, — невідомо.
Оновлена структура лише сприятиме тому, що вся ключова інформація сходитиметься саме в адміністративного керівництва. Звісно, можна апелювати до того, що детективи однаково мають залишатися незалежними. Тобто не повинні повідомляти «нагору» деталі справ і дослухатися до усних вказівок звідти. Проте на практиці такий сценарій є нереалістичним із багатьох причин.
По-перше, серед повноважень адміністративного керівництва — питання призначень і звільнень. Саме перший заступник директора очолює конкурсну комісію, від якої залежить кар’єрний ріст, і дисциплінарну комісію, яка відповідає за покарання в разі порушень.
По-друге, в полі відповідальності першого заступника — розподіл ресурсів. Наприклад, ресурсу оперативно-технічного управління, без залучення якого не можна організувати жодної операції, що потребує прослуховування, стеження. А отже, якщо керівник поставить як умову реалізації цих заходів власну обізнаність із деталями справи, то вибір невеликий: або надати деталі в обмін на ресурси, або не матимеш нічого.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.