Дії НАБУ з надання запиту до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, дії Департаменту із внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку та бездіяльність посадових осіб НАБУ щодо неповідомлення повної та об’єктивної інформації до Департаменту випливають із відносин у межах розслідування кримінального провадження, а тому можуть розглядатися за правилами КПК України.
2 лютого 2022 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України в особі Департаменту
міжнародного поліцейського співробітництва, Національного антикорупційного
бюро України про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов’язання
вчинити дії за касаційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Детективами НАБУ здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження No 52016000000000001 від 11 січня 2016 року.
У рамках зазначеного кримінального провадження 30 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, яке у зв’язку із неможливістю вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру особисто, зумовленою його відсутністю за місцем проживання, 30 листопада 2016 року під розписку вручено представнику ТОВ «Житло-Сервіс» як житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання позивача.
Також детективом Головного підрозділу детективів НАБУ винесено постанову від 30 листопада 2016 року про оголошення підозрюваного ОСОБА_1 у розшук.
За клопотанням детектива другого відділу Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ, погодженого прокурором Другого відділу
Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, ухвалою суду від 06 грудня 2016 року задоволено зазначене клопотання та надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_1 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
01 лютого 2017 року за запитом керівника Третього підрозділу детективів
Головного підрозділу детективів НАБУ до обліків Генерального секретаріату
Інтерполу внесено клопотання про публікацію червоного повідомлення щодо
міжнародного розшуку з метою арешту та екстрадиції до України ОСОБА_1 для притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою слідчого судді від 07 квітня 2017 року щодо позивача обрано
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Апеляційного суду
міста Києва від 15 травня 2017 року скасовано ухвалу слідчого судді від 07 квітня 2017 року.
21 вересня 2017 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Департаменту з проханням у межах визначених повноважень звернутися до Генерального секретаріату Інтерполу з повідомленням про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, встановленого рішенням слідчого судді від 07 квітня 2017 року, та відмову у задоволенні клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 і видалити з інформаційної системи «Інтерпол» інформацію відносно ОСОБА_1.
На зазначений запит представником позивача отримано відповідь від 27 вересня 2017 року, за змістом якої Департамент, зокрема, зазначив, що станом на 26 вересня 2017 року доручення правоохоронних органів України щодо внесення клопотання про видалення з обліків Генерального секретаріату
Інтерполу відомостей про міжнародний розшук зазначеної у запиті представника
позивача особи на адресу підрозділу Депаратаменту не надходили.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на необхідність вирішення виключної правової проблеми, яка полягає у відсутності однакового
підходу щодо визначення юрисдикції спорів стосовно оскарження дій НАБУ з надання запиту до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, дій Департаменту із внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу
клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного
розшуку, бездіяльності посадових осіб НАБУ щодо неповідомлення повної та об’єктивної інформації до Департаменту.
ОЦІНКА СУДУ
Пунктом 2 частини першої статті 16 Закону України від 14 жовтня 2014 року No 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України» (тут і далі – в редакції,
чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон No 1698-VII)
встановлено, що НАБУ здійснює досудове розслідування кримінальних
правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить
досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.
Як слідує з матеріалів справи, 01 лютого 2017 року за запитом керівника Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ до обліків
Генерального секретаріату Інтерполу внесено клопотання про публікацію червоного повідомлення щодо міжнародного розшуку ОСОБА_1 з метою арешту та подальшої екстрадиції до України для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів.
Станом на час виникнення спірних правовідносин міжнародний розшук каналами Інтерполу регулювався Інструкцією про порядок використання
правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро
Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів,
затвердженою наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби
безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України,
Державної податкової адміністрації України від 09 січня 1997 року No 3/1/2/5/2/2
(далі – Інструкція), яка згідно з пунктом 1.1 Інструкції визначає порядок
використання правоохоронними органами України можливостей Національного
центрального бюро Інтерполу в Україні (надалі – НЦБ) для співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних
держав під час здійснення діяльності, пов’язаної із попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі України.
Системне тлумачення зазначених правових норм дає підстави для висновку, що дії щодо скерування запиту про внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію червоного повідомлення щодо міжнародного розшуку особи з метою арешту та подальшої екстрадиції до України для притягнення до кримінальної відповідальності, а також подальша
інформаційна взаємодія відповідного правоохоронного органу, що звернувся з таким запитом (у спірних правовідносинах НАБУ), із НЦБ не є публічно-владними
управлінськими функціями. Зазначені відносини пов’язані із завданнями
кримінального провадження.
Отже, НАБУ у спорі у цій справі не здійснює публічно-владні управлінські функції, що свідчить про відсутність обов’язкової ознаки адміністративної справи згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України.
Спір у цій справі виник, зокрема, у зв ’язку з протиправними, на переконання позивача, діями та бездіяльністю НАБУ, вчиненими або не вчиненими останнім у межах кримінального провадження, відтак перевірка правомірності таких діянь з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду.
Окрім цього, проаналізувавши правові норми, що регулюють міжнародний розшук особи з метою арешту та подальшої екстрадиції до України для притягнення до кримінальної відповідальності, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про непоширення юрисдикції адміністративних судів на оскаржувані в цій справі дії та бездіяльність Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва.
Велика Палата Верховного Суду враховує, що за змістом відносини у цій справі не є влад но-управлінськими, а оскаржувані дії та бездіяльність НАБУ та Департаменту випливають з відносин в рамках розслідування кримінального
провадження, а тому доходить висновку, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, натомість питання, які ставить перед
судом позивач, можуть розглядатися за правилами КПК України.
Вирішення питань щодо застосування статті 303 КПК України, а також визначення належного порядку оскарження дій та бездіяльності, що стали предметом розгляду у справі, знаходиться поза межами повноважень адміністративного суду.
Отже, доводи НАБУ щодо неналежності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів знайшли своє підтвердження під час її розгляду в суді
касаційної інстанції.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 2 лютого 2022 року у справі No 826/15154/17 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/103893127
.