Попередження особи про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ст. 383 КК) не є обов’язковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею.
Наявність у правоохоронного органу на момент завідомо неправдивого повідомлення особою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, відомостей про те, що таке правопорушення не вчинялося, не впливає на кваліфікацію дій особи за ст. 383 КК.
Обставини справи
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він завідомо неправдиво повідомив до органу досудового розслідування про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, а саме незаконного заволодіння транспортним засобом.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд визнав невинуватим ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 383 КК та виправдав за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Спростовуючи версію сторони обвинувачення, місцевий суд послався на відсутність суб’єктивної сторони складу злочину, інкримінованого ОСОБА_1, а саме прямого умислу щодо завідомо неправдивого повідомлення про вчинене
кримінальне правопорушення, оскільки під час здійснення дзвінка на спецлінію 102 останній не вчиняв завідомо неправдивого повідомлення про вчинення
злочину, не знав, що злочину не було вчинено, був переконаний у правдивості
інформації, доведеної до відома правоохоронного органу. Окрім того, суд першої
інстанції визнав недопустимим доказом протокол прийняття заяви про
кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 всупереч вимогам КПК не був
попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 383 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
Апеляційний суд, окрім того, взяв до уваги і те, що на момент складання протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення працівники правоохоронного органу із інших джерел знали про те, що злочин відносно ОСОБА_1 не вчинявся. Апеляційний суд зазначив, що злочин, передбачений ст. 383 КК, вважається закінченим з моменту надходження такого повідомлення до вказаних адресатів у будь-якій формі, тобто доведення до їх відома завідомо для винуватого неправдивої інформації про факт вчинення правопорушення.
Позиція ККС
Скасовано ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС
ККС, прийнявши рішення про те, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, зазначив, що під час нового апеляційного розгляду необхідно врахувати наведене нижче, надати мотивовані відповіді на доводи прокурора та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Кримінальна відповідальність за ст. 383 КК не пов’язана із завчасним попередженням особи про її настання за такі дії, і відсутність такого
попередження не впливає на притягнення особи до відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Підстав для відступу від усталеної судової практики не вбачається (наприклад, йдеться про ухвалу ВСУ від 23.02.2010 у провадженні № 5-4756км09),.
Прокурор небезпідставно зазначає, що предметом досудового розслідування є обставини, які ОСОБА_1 повідомив після прибуття слідчо-оперативної групи про незаконне заволодіння автомобілем.
ККС звертає увагу на те, що мотиви вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК, як і момент виникнення умислу (був він завчасним і заздалегідь обдуманим чи виник і був реалізований негайно після виникнення), не мають значення для притягнення особи до кримінальної відповідальності і можуть бути взяті до уваги під час вирішення питання про форму її реалізації, вид і розмір призначеного покарання та про інші кримінально-правові наслідки.
Не впливає на кримінальну відповідальність особи за ст. 383 КК і наявність у правоохоронного органу на момент завідомо неправдивого повідомлення особою про вчинення кримінального правопорушення, відомостей про те, що таке правопорушення не вчинялося.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 19.04.2023 у справі № 753/6403/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110395982