30 квітня 2025 року Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Броварської міської ради Броварського району Київської області у справі за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади Броварської міської ради Броварського району Київської області до Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення та витребування майна з чужого незаконного володіння.
На обґрунтування позову прокурор вказував, що у липні 2007 року Броварська міськрада надала відповідачу у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на підставі чого вона отримала державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Однак встановлено, що рішення міської ради прийнято з порушенням земельного і водного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка, сформована за рахунок земель водного фонду, адже розташована поблизу озер та накладається на прибережну захисну смугу озер.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив, мотивуючи свої рішення доведеністю заявлених вимог та дотриманням позивачем позовної давності.
Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Землі водного фонду, включаючи прибережні захисні смуги, мають спеціальний правовий режим і не можуть передаватися у приватну власність, окрім випадків, передбачених законом. У таких зонах заборонено будівництво та інші види господарської діяльності, які можуть шкодити водним об’єктам. Передача таких земель у приватну власність без дотримання законодавчих обмежень порушує Конституцію та Земельний і Водний кодекси України, суперечить публічному інтересу й екологічній безпеці.
Суд першої інстанції задовольнив позов, визнавши, що земельну ділянку передано відповідачу з порушенням законодавства, оскільки вона накладається на прибережну захисну смугу озер. Доказами цього є надані прокурором листи,
топографічні матеріали, висновок експерта та інші документи.
Однак суд не обґрунтував, чим саме підтверджено, що водні об’єкти є озерами та не звернув уваги на те, що висновок експерта стосувався інших ділянок, а не спірної, і був відхилений судами в інших справах, де встановлено, що водні об’єкти — це ставки, а не озера.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, залишивши невирішеними ключові питання, зокрема, до якого виду водних об’єктів (озеро чи ставок) належать водні об’єкти, поруч з якими розташована спірна земельна
ділянка; чи перебуває спірна земельна ділянка, з урахуванням виду водного
об’єкта, в межах прибережної захисної смуги та, відповідно, чи належить вона
до земель водного фонду.
Саме по собі розміщення спірної земельної ділянки біля водних об’єктів ніким не заперечується, однак невирішеним залишається визначення виду такого об’єкта (озеро чи ставок) і, в залежності від цього, розміру прибережної захисної смуги.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 361/3406/18 (провадження № 61-8822св24) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/127138363
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.