Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства й раніше не набув права на земельну частку (пай), може приватизувати цю земельну ділянку в межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством.
Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише ввійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку в передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.
Відповідно до обставин поданої справи відповідач, який увійшов до складу членів фермерського господарства після його створення і не передавав земельну ділянку до цього господарства як засновник, звернувся до Головного управління Держгеокадастру (управління) із заявою, у якій просив передати йому у власність земельну ділянку, яка перебувала в користуванні вказаного господарства. Управління видало 12 наказів, якими передано у власність фізичним особам 12 земельних ділянок, у тому числі відповідачу.
Водночас, на думку прокурора, метою отримання земельних ділянок було не створення та ведення фермерського господарства одноосібно або із членами родини, а отримання їх безкоштовно, за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів із подальшою приватизацією. У зв’язку із цим прокурор звернуся до суду з позовом про скасування спірних наказів управління та зобов’язання відповідача повернути спірну земельну ділянку у відання держави.
Суд першої інстанції в задоволенні позову прокурора відмовив. Натомість суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу прокурора та ухвалив нове рішення про задоволення позову. Велика Палата ВС погодилася з висновками апеляційного суду про те, що передача спірної земельної ділянки у власність відповідача та подальша реєстрація за ним права власності є незаконними.
Як уже зазначалося, член фермерського господарства, який не отримував земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства, може отримати таку земельну ділянку у власність виключно на загальних підставах.
Розглядаючи заяву громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору – суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, зокрема щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
Апеляційний суд установив, що відповідач у заяві не зазначив про наявність у нього як фізичної особи, яка бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності. Більше того, після передачі йому у власність спірної земельної ділянки він не здійснював фермерську діяльність, а передав цю ділянку в оренду ФОП. Тобто поведінка відповідача щодо спірної земельної ділянки не є добросовісною.
Поведінка управління у спірних правовідносинах теж не була добросовісною. Воно не пересвідчилося в дійсності спроможності та намірах відповідача вести фермерське господарство й у тому, чи не є його заява штучним використанням процедури отримання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства поза передбаченим законом обов’язковим проведенням земельних торгів, зокрема для використання цієї ділянки іншими суб’єктами господарювання.
Постанова ВП ВС від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/112516537.