Відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я в результаті дорожньо-транспортної пригоди, має персональний характер (стосується виключно особи, якій вона заподіяна) та не може бути предметом правонаступництва. У разі подання дружиною померлого потерпілого, яка прийняла всю спадщину за законом після його смерті, позову про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд повинен перевірити, чи може вона бути правонаступником у частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої померлому потерпілому кримінальним правопорушення.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд визнав винуватим і засудив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК. Цим же вироком частково задоволено цивільний позов дружини потерпілого̶ стягнуто з ОСОБА_6 на її користь 7 700 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 6 000 грн витрат на правову допомогу.
Як убачається з матеріалів провадження, потерпілим від ДТП було подано цивільний позов, в якому заявлялися вимоги щодо відшкодування ОСОБА_6 матеріальної шкоди. Після смерті потерпілого аналогічний позов заявила як правонаступник, його дружина.
Апеляційний суд змінив цей вирок, пом’якшивши призначене ОСОБА_6 місцевим судом покарання, залишивши його в іншій частині без зміни.
У касаційній скарзі захисник засудженого стверджує про безпідставне задоволення судом позовних вимог дружини померлого. Вказує на відсутність в матеріалах провадження доказів, які б підтверджували, що вона прийняла спадщину після померлого та є його правонаступником, а тому має право на стягнення на її користь матеріальної шкоди. Зазначає і про те, що розмір матеріальної шкоди фактично не підтверджений доказами і не обґрунтований.
Позиція ККС
Скасовано рішення судів попередніх інстанцій та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Обґрунтування позиції ККС
ККС дійшов висновку, що суд першої інстанції, задовольнивши частково цивільний позов, фактично не обґрунтував своє рішення, не навів достатніх мотивів на спростування тверджень сторони захисту щодо необґрунтованості заявлених цивільним позивачем вимог, не надав оцінки доказам.
Захисник в касаційній скарзі посилається на ст. 1219 ЦК, відповідно до якої до складу спадщини не входять права і обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, а саме право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Суди першої та апеляційної інстанції належним чином не перевірили доводи сторони захисту, які стосуються питання правонаступництва дружини померлого потерпілого, формально пославшись на те, що вона прийняла всю спадщину за законом після смерті чоловіка, і цей факт підтверджується її заявою про прийняття спадщини та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, не навівши належного нормативного обґрунтування.
В матеріалах кримінального провадження міститься довідка, надана лікарською установою, де проходив лікування потерпілий, в якій зазначена інформація щодо послуг, які надавались потерпілому за рахунок лікарні, а також послуг, які були надані за рахунок потерпілого. Позивачем були надані квитанції
про придбання деяких медичних товарів і послуг (при цьому окремі квитанції
свідчать про придбання в проміжок 2–3 хвилин низки однакових медичних
товарів/послуг). У рішеннях судів першої та апеляційної інстанції не порівнюються зазначені квитанції із довідкою, наданою лікарнею, не проаналізовано зміст квитанцій, не надано пояснення, в чому полягала
необхідність кілька разів купувати аналогічні товари/послуги протягом 2–3
хвилин, та чи відповідають придбані товари/послуги тому лікуванню, яке
проходив потерпілий внаслідок ДТП. Таким чином, суди не навели належних
мотивів про обґрунтованість вимог у цивільному позові потерпілого.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 17.05.2023 у справі № 607/8075/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111078465