Щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Апеляційний суд залишив вказане рішення без зміни.
Постановою колегії суддів ККС ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі адвоката, з-поміж іншого, було вказано на те, що апеляційний суд під час призначення покарання не врахував ряд обставин, що пом’якшують покарання, серед яких – щире каяття.
Позиція ККС: залишено без зміни вирок апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС визнала необґрунтованими доводи захисника про неврахування судом щирого каяття як обставини, що пом’якшує покарання.
Доводи захисника щодо неврахування судом апеляційної інстанції пом’якшуючих обставин, серед яких він зазначає щире каяття, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, офіційне працевлаштування, є необґрунтованими.
Серед іншого суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 не сприяв розкриттю кримінального правопорушення, оскільки факт злочину було виявлено в ході проведення обшуків автомобіля та самого засудженого, під час яких було отримано всі докази на підтвердження його вини, тобто жодних активних дій для розкриття злочину він не вчиняв. За обставинами справи ОСОБА_1 обвинувачувався у придбанні вогнепальної зброї у невстановлений час, у невстановленому місці та в невстановленої особи та в подальшому її зберіганні. Суд погоджується з відсутністю в діях засудженого активного сприяння розкриттю злочину, оскільки, окрім тієї інформації, яку було отримано в ході проведених слідчих дій, засуджений не повідомив жодних інших відомостей.
Вироком місцевого суду встановлено, що обшук транспортного засобу ОСОБА_1 було проведено в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК, у ході якого було виявлено пістолет з нагвинченим на ствол глушником, що згідно з висновком експертизи є саморобними конструктивними змінами, а також було виявлено бейсбольну биту.
Той факт, що засуджений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки. Тож колегія суддів ККС погоджується з тим, що судом апеляційної інстанції не було встановлено цієї обставини, що пом’якшує покарання.
Детальніше з текстом постанови ККС від 27.04.2021 у справі No520/16394/16-к (провадженняNo51-26км18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/96631982